Фото: Христини Склярчук
Татуся Бо дивується, що не чула про туристичну привабливість Чернівців
У Чернівцях столітні вікна пахнуть печеними штрудлями,
борщем, вечерею, життям. Так поетично про столицю Буковини відзивається відома блогерка,
учасниця сатиритичного клубу «Рєпка» Татуся Бо.
«Намастила збиті і стоптані ноженьки заспокійливим кремом
і розбираю валізу. Ми повернулися з Чернівців.В мене з цього приводу є кілька питань і кілька офіційних заяв.
Питання перше – як люди можуть в отій ото красі жити, ходити отак на роботу, по хліб і перестати дивуватися деталям в оздобленні будинків, архітектурному фестивалю на вулицях? Це ж щось невероятне?
Питання друге – якої такої разтакої матері я туди не їздила раніше? От чомусь увесь час мені розказували про туристичну привабливість Львова, Тернополя і ні слова про Чернівці.
Люди, їдьте в Чернівці, там ви відчуєте всі ножні і жопні мязи, находившись пагорбами, але відверто покайфуєте від побаченого. Там кожен будинок хотілося стояти і роздивлятися годинами.
А ще от цікавим було знаєте що?
Будинок, австрійських часів, вишуканий невагомий балкон, фігурні вікна з ліпниною, а на балконі гріється кіт і стоїть яскравий дитячий велосипед, або от будинок, на який з’їжджається дивитися Європа й Україна, а там на балконі сушиться чієс життя, майорить на вітрі сорочки, сперлися на столітні історичні стіни лижі, джинси ходять попід небом. В цьому є певний шарм - ця архітектура не вмерла і не закам’яніла в офісах – вона живе як і раніше, насичена дитячими голосами, кухонними суперечками, сміхом і сльозами. Це справді дуже класно. Адже я завжди розглядаючи якусь споруду де розташована бібліотека намагалася і не могла уявити там життя. От як почути дитячий сміх і бешкети в Палаці Культури?
А в Чернівцях столітні вікна пахнуть печеними штрудлями,
борщем, вечерею, життям.