Кримінальна справа №475. Не забути і не пробачити

У 2009 році у судовому порядку було встановлено, що Голодомор 1932-33 років є злочином геноциду Як і щороку, з останніми листопадовими днями зустрічаємо роковини найбільшого злочину проти українського народу – Голодомору 1932-1933 років.

Пожовкле листя нагадує мені сторінки злочинних справ тоталітарного комуністичного режиму проти українських селян, інтелігенції, патріотів, яких було знищено, як того листопадового листя...

Кожне з розсекречених досьє пройшло через моє серце і розум, залишивши в них не один рубець. Тисячі фоліантів справ під грифами «Секретно», «Совершенно секретно», «Лично», калейдоскоп чорно-білих фото, мов постріли невблаганні і злочинні вироки, безпорадність жертв і досі стоять у мене перед очима.

Ці документи є свідками масштабних політичних репресій, фальсифікування правди про український національно-визвольний рух, про діяльність ОУН/УПА, навмисне винищення української інтелігенції, духовенства, злочинів проти національних меншин, нечувані масові депортації.

Биківня, тюрма на Лонцького, справи Юрія Тютюнника, Миколи Куліша, Івана Світличного, Василя Стуса, Івана Дзюби та тисяч інших великих українців, справа військових у 3500 томах під шифром «Весна», справа 376, що складається з документів ОУН/УПА – це лише частина кривавих координат, що свідчать про масштаби злочину комуністичного режиму проти українців.

Я добре пригадую той величезний спротив, який, навіть у 2006 році, чинився рештками страшної радянської каральної системи, залишеними нею в спецслужбах, в державному апараті, в світогляді чиновників. Переді мною стояло непросте завдання, але я запросив до роботи молодих українських інтелектуалів, одержимих не лише бажанням розповісти людям правду про антилюдські злочини комуністичного режиму, але й допомогти їм знайти рідних і близьких, знайти ті довгоочікувані вістки, сховані за десятиліттями, за недосяжними архівними полицями.

Сьогодні хочу подякувати усім колегам, які були тоді поруч, з якими ми спільно боролися і перемагали, а серед них Володя В'ятрович, Аліна Шпак, Ігор Кулик. Дякую їм і тим, хто поруч з ними несе правду про геноцид українського народу сьогодні. І тоді, і сьогодні ми розуміли, що правда про наше минуле є міцним підґрунтям нашого майбутнього.

І ми стали розсекречувати величезні архіви ГПУ-НКВД-КГБ відкривати справи і проводити слідство проти катів українського народу.
Окреме місце займає розкриття правди про найбільший злочин проти українців і найбільшу трагедію українського народу – Голодомор 1932-1933 років.

Цю роботу ми розпочали з майже нульової позначки знань і розуміння масштабів злочину, а вже сьогодні 77% громадян України вважають Голодомор 1932-33 років геноцидом українців.

Я розумів, що про ламання хребта нашому народу московським режимом, про нашу трагедію і боротьбу всю правду має знати і Україна, і весь світ.

Завданням, яке ми поставили перед собою, було провести скрупульозне розслідування, встановити вбивць і тих, хто віддавав накази, довести справу до суду, який би перед пам'яттю невинно убієнних та на весь світ заявив: винні. Мені казали: жодних перспектив, не витрачай сил. Але ми рушили в цей похід за відновленням історичної правди та справедливості.

22 травня 2009 року справу #475 Службою Безпеки України було відкрито. До розслідування було залучено понад 600 слідчих, було опитано майже 2000 свідків, опрацьовано 5000 архівних документів, встановлено майже 900 місць масових поховань жертв Голодомору, проведено десятки судових експертиз, ретельно вивчено звіти та повідомлення акредитованих на території СРСР іноземних дипломатичних та консульських установ за 1932-1935 роки.

В результаті цієї роботи було зібрано 330 томів матеріалів кримінальної справи. На підставі проведеного масштабного розслідування, 13 січня 2010 року Апеляційний Суд Києва встановив, що в 1932-33 роках в Україні керівництво компартії на чолі з Й. Сталіним, В. Молотовим, Л. Кагановичем, П. Постишевим, С. Косіором, В. Чубарем, М. Хатаєвичем організувало геноцид українського народу, внаслідок якого було знищено близько 10 мільйонів осіб. В судовому порядку було встановлено, що Голодомор 1932-33 років безумовно є злочином геноциду, і сьогодні з цим рішенням рахуються усі.

Цей злочин було організовано і вчинено з метою придушення національно-визвольного руху в Україні, щоб не допустити будь-яких спроб побудови незалежної української держави. Розпочинаючи розслідування, я щиро хотів, щоб про знання про злочин проти українців стало частиною нас, тепершінього і майбутніх поколінь.

Щоб дізналися, не забули і не пробачили.

Ми зробили все для того, щоб згодом прийшла заборона комуністичної ідеології, декомунізація...
Вірю в незнищенність українського народу і майбутнє України попри страшну та криваву ціну, сплачену за нашу свободу і незалежність.
Злочин Голодомору і голодоморів, репресій, вбивств та покалічених долей мільйонів українців завжди у нашій національній пам'яті.

Вічна пам'ять невинно убієнним у Голодоморі українцям!

Вічне прокляття вбивцям мого народу!

Валентин Наливайченко, лідер руху «Справеливість», голова Служби безпеки України у 2006-2009 і 2014-2015 роках.