Фото: khotyn.bukoda.gov.ua
Юнак був хоробрим та дисциплінованим бійцем, кажуть побратими
6 січня учасники АТО, бійці полку «Азов», воїни-афганці та численні жителі
Хотинщини зібралися, аби гідно провести в останню путь добровольця Сашка Ковалята розділити горе рідних, друзів і побратимів від непоправної втрати – його
юність обірвала ворожа куля на сході країни під Маріуполем.
Ні на Київському Майдані, ні на східному фронті він не ховався за чужими спинами, не відсиджувався в тилу. Спочатку займався волонтерством, бо через юний вік його не брали на фронт, збирав медикаменти, амуніцію та харчі для бійців. Досягши повноліття й пройшовши вишкіл у тренувальному таборі, потрапив таки на передову. Він мріяв про перемогу і робив усе, що в його силах, щоб над Україною було мирне небо, якого, на превеликий жаль, Сашко вже не побачить…
Востаннє його дорога пролягла від рідної домівки до школи, в якій ще не так
давно навчався. Там для нього прозвучало тужливе «Плине кача». На запорошену
снігом дорогу падали червоні гвоздики, як символ пролитої за Україну крові.
Героя із почестями похоронили на новому цвинтарі Хотина. Рідні та побратими
попрощалися із Сашком. На його честь небо розірвав військовий салют, нагадавши,
що хоч на Хотинщині спокійно, але на сході триває війна і такі відважні
патріоти, як Олександр Коваль, у холодних окопах стоять на захисті рідної
землі.
– Сашко був хоробрим, дисциплінованим та відповідальним бійцем, вірним
товаришем, патріотом не на словах, а на ділі, – розповів про загиблого побратим
боєць «Азова» з позивним «Фахід». – Він казав мені, що буде на передовій аж до
перемоги. Не судилося… Дякуємо матері, за те, що виховала такого сина. Пам'ять
про нього – навічно у наших серцях.
Джерело: "Хотинські вісті"
