У цьому районі і сьогодні можна знімати кіно про радянських інженерів Спільнота «Типові Чернівці» у facebook опублікувала світлини початку 60-х, на яких щойно збудований проспект Незалежності. Фото доповнив текст Володимира Килинича з історією цього району міста.
«Проспект в Чернівцях – це незакінчена пісня про маловідомий тепер історичний район міста під назвою Рогатка. Немає сумнівів, що нова, соціалістична Рогатка з цим Проспектом замислювалася тодішніми зодчими як «чєрновіцкіє чєрьомушкі» – доволі модний будівельний тренд епохи пізнього Микити Хрущова.
До появи Проспекту 50-річчя Жовтня в Чернівцях взагалі проспектів не було. Це абсолютно безперспективне в плані проспектів місто. Воно тихе, з короткими вуличками, зручними скверами, невеличкими охайними площами, притлумлене та мінорне. А з будівництвом Проспекту планувалося вивести затишні й домашні Чернівці на широку «столбовую» дорогу бучного соціалізму, а потім, в разі чого, і омріяного комунізму. Місто повинно було цим Проспектом крокувати у майбутнє, високо підвівши голову разом з усім радянським народом та прогресивним людством.
Вийшло не зовсім, ще й якось рахітично. Чернівці не підкорилися, не захотіли в комунізм разом з усіма. Проспект було побудовано лише в один бік, а донизу, в напрямку залізниці, заводу «Металіст» і району колишньої вулиці Нововінницької, так нічого суттєвого й не побудовано дотепер. Окремі чернівчани навіть не знають про те, що у той бік також є Проспект. Там залишилися невеличкі приватні будови, які ніяк не можуть стояти обабіч будь-якого проспекту.
Вся подальша історія чернівецького Проспекту, який декілька разів перейменовувався, була хвилюючою історією приведення цього району до тями та підлаштування під виклики мінливого часу. Суботніки, воскрєснікі, просто аврали модернізували «хрущовки», добудовували їм шатрові дахи, озеленяли й без того колись зелену оазу, латали асфальт, округляли кільце, встромляли висотки та МАФи, врешті решт причепили Проспект до «Майдану». А він все одно залишився мило радянським. Таким, де й сьогодні можна знімати художнє кіно про приватне життя стодвадцятирубльових радянських інженерів в жанру соцреалізму».
