Червнева поїздка в зону АТО стала вже другою за ротаційною чергою для військового священика о. Михайла Бигара, який зараз відправляє церковні служби у селі Валява Кіцманського району. Отець Михайло перебував на Маріупольському напрямку (сектор М), який нині є найнебезпечнішим. Тут справжня страшна війна не затихає ні на мить. Павлопіль, Широкіне, Гнутове, Чамарлик, Водяне та багато інших населених пунктів, де побував о. Михайло, зараз є лінією розмежування, яку захищають українські солдати, часто ціною власного життя. Героїчність бійців вражає - попри більшу чисельність та краще оснащення, українські хлопці дають гідну відсіч ворогу.

Отця Михайла дуже здивувало ставлення місцевих мешканців до збройного конфлікту. Здається, їм байдуже все, що відбувається навколо. Головне, щоб їх не чіпали. Таке склалося враження у військового капелана. Натомість священик бачив там і 20-річних хлопців, які уже 2 роки воюють. Те, що вони пережили за цей час, могло би стати сюжетом для книги чи фільму. Вони пройшли котли, визволяли міста та села Донбасу від окупантів, побачили і відчули стільки, скільки інші люди не відчувають і за все життя.

- На війні, як не дивно, дуже багато жінок, які воюють нарівні з чоловіками. Жінки ні в чому не поступаються, а часом навіть і перевершують їх у військовій підготовці, — каже отець Михайло. — Духовної помочі потребують багато солдатів, а невіруючих на фронті майже немає. Війна в зоні АТО, на жаль, стає жорстокішою, обстріли не припиняються, ми втрачаємо цвіт нації, — з сумом зазначає військовий священик.

Ще одним випробуванням, за словами капелана, була неймовірна спека, що весь червень стояла в Маріуполі. А тому гостро постала і проблема питної води.

Постійні обстріли, спека, не завжди доброзичливе ставлення місцевого населення — це ще не всі проблеми, з якими довелося зіткнутися військовому священику. Але приємною несподіванкою бля отця Михайла стали регулярні візити до воїнів різних артистів, які своїми виступами підбадьорювали бійців.