Реклама
У списку – старовинні церкви, багаті села і бази відпочинку  Реклама
Видання «Фокус» назвало 10 цікавих місць поблизу столиці Буковини.
«Чернівці – затишний австро-угорський рай і «новий Львів» внутрішнього туризму. А навколо міста – зелені гори і старовинні села», – ідеться у статі Ірини Пустиннікової.
 
 
Велике доглянуте село з супермаркетом, трьома школами і двома цікавими храмами. Біля дороги стоїть гарна кам'яна Успенська церква в стилі північного модерну (1906 р.). Православні храми в подібному стилі для Західної України – велика рідкість. На жаль, модерн у 2010 році сплюндрували дешевим ремонтом і булатною бляхою, але загальні пропорції будівлі залишилися недоторканими. На повороті за Вознесенської церквою звертаємо направо – за сільрадою і парком зліва від траси стоїть дерев'яна церковця. Місцеві жителі, всупереч усім вказівникам, називають своє село по-старому: Раранча.
 
Популярний в області спортивно-розважальний комплекс. Узимку тут катаються на гірських лижах і сноутюбах, для літа є пляжний відпочинок, ліс, озеро і міні-зоопарк. В'їзд платний – 20 грн з машини.

Як дістатися: по трасі Н03 у напрямку Хмельницького, перед селом Бояни за вказівником наліво, за першим озером – будка кондуктора.
 
Тут все ще відчутний дух старого буковинського містечка: костел Св. Яна (1884 г.), церква, примара (по-сучасному – мерія, все ще працює за призначенням). Ось тільки синагога не збереглася. Готель «Буковинська зірка», піцерії, ресторани і супермаркет – з інфраструктурою все в порядку. На АЗС «Джерельце» навпроти Успенської церкви працює турецький ресторан – тут люблять зупинятися водії-далекобійники з Туреччини.

Як дістатися: з Чернівців на схід, по трасі М19, потім направо на Н03.
 
Звідси починалися Чернівці. Ще сто років тому на вершині можна було побачити залишки замкових стін. Взимку чернівчани приїжджають сюди покататися на лижах (правда, останні кілька років підйомники на горі не працюють). У будь-яку пору року можна покататися на конях. Працюють два розважальних комплекси – «Орлине гніздо» і «Графська садиба».

Як дістатися: по вул. Краматорській до самого кінця, далі почнеться ліс. Головний орієнтир – чернівецька телевежа, встановлена ​​на горі.
 
«На багаті села» – це сюди. Левова частка весільних суконь країни шиється саме в Волоці; географія їх імпорту – від Євросоюзу до Казахстану. У центрі села є відразу кілька магазинів дорогих тканин і фурнітури. У весільній столиці України прийнято будувати величезні хороми і оточувати їх пафосними парканами і кованими воротами. Проте у Волоці все ще чимало милих старовинних будиночків із дахами під дранкою. Так само і з храмами: тут є і скромна дерев'яна церковця, і значних розмірів сучасна святиня.

Як дістатися: по М19 (Е85), проїхавши над залізничною колією, звертаємо наліво, в напрямку Валя-Кузьміної, а під мостом – ще раз наліво. Далі – 1,5 км паралельно колії. Можна проїхати на кілька кілометрів далі по трасі до покажчика направо «Волока 3 км».
 
У радянські роки чернівчани їздили відпочити на природі саме сюди. Пагорби, ліси, мінеральні джерела та озера на річечці Невільниці і сьогодні нікуди не поділися. Назва у села – це не ім'я і прізвище. Ліс на південь – Козьмін, на ім'я боярина, який колись ним володів. Valea – по-румунськи «долина». Завдяки лісу село увійшло до підручників історії: 26 жовтня 1498 року тут відбулася битва між військами Молдови та Польщі. Практично беззбройні буковинські селяни загнали п'ятитисячну польську кавалерію в ліс, де і добили ворога його ж мечами. Король Ян Ольбрахт, який утік із поля битви, залишився в пам'яті поляків як той, хто погубив колір шляхти під лісом Козьміна. Місцеві жителі можуть показати, де саме в лісі росте 500-річний дуб Штефана Великого – молдавського господаря Штефана чел Маре. На виїзді з Валя Кузьміної в сторону Глибокої – кладовище-меморіал солдатам, які загинули тут у Першу світову війну. Михайлівська церква (1940 р.) побудована в типових для Південної Буковини формах як нагадування про румунську окупацію краю в міжвоєнний період.

Як дістатися: По М19 (Е85), проїхавши над залізничною колією, звертаємо наліво. Храм і кладовище розташовані в південній частині села.
 
За горою Цецино – гора Дракула, за нею – Спаська. Ці міні-Карпати – Чернівецька височина, і біля її підніжжя лежить Стрілецький Кут. Дерев'яна Миколаївська церква (1889 р.) стоїть вище хат, майже в горах. Біля дороги на Драчинці – ще одне меморіальне кладовище солдатів Першої світової війни.

Як дістатися: по вул. Корсунській, далі по дорозі Т2601.
 
За невеликим дендропарком стоїть Вознесенська церква: скромна зовні, зате – найдавніший кам'яний храм області. Головне – всередині: в інтер'єрах збереглися фрески XIV-XV ст. Раніше храм датували XV ст., але останні дослідження львівських істориків у 2006 році додали церкві століття. На західній стіні – зображення з Нового завіту, на південній – святі Олена і Костянтин. На деяких ділянках поліхромії видно графіті русинською, польською та німецькою мовами: «Був Яко и Павло Із Львова», «Іоанн Босковський 1695», «Був тут Стефан града Коломиї». Найстарший із написів датується 1515 роком. Трохи далі, біля траси, стоїть невеликий неоготичний костел Св. Яна з Дуклі, побілений у веселенький салатовий колір.
 
Як дістатися: по трасі Н10, перед залізничним переїздом (колія веде на спиртзавод) – направо. Через 150 м, за дендропарком, видно велику нову церкву, стара розташована поруч.
 
На північ від Чернівців є фотогенічний шматочок Хотинської височини. Серед м'яких лісистих пагорбів лежить Задубрівка, цікава смугастою біло-червоною Михайлівською церквою (1905 р.) з високим черепичним дахом. Авторство храму приписують Карлу Адольфу Ромсторферу, відомому по Топорівці. Біля великого озера працює ресторан «Сазан», що спеціалізується на стравах, приготованих на мангалі.

Як дістатися: На колі, на якому вулиця Хотинська перетворюється на вулицю Галицький шлях, повернути на північ по вул. Заводський за вказівниками до Заставної. Через пару кілометрів Заводська змінить назву на Каштанову, яка буде тягнутися на виїзд із міста. Далі по Т2602 близько 3 км, за вказівником направо.скачать dle 10.5фильмы бесплатно