«Догма 95» – це абсолютно унікальне явище для кінематографічного світу хоча б тому, що головним ідеологом, провокатором і засновником цієї течії був Ларс фон Трієр. Це претензіозне об'єднання, яке протиставляло себе «лакованості» голівудського кінематографу і ставило перед собою мету зруйнувати ілюзію всередині фільму за допомогою аналогової ручної камери. Таким чином учасники об'єднання роблять кіновиробництво доступним і демократичним. Акцент переноситься з якості зображення на сюжет і елемент випадковості, якого не вистачає «місту мрій». Всі постулати викладені в «Маніфесті» і в «Обітниці цнотливості» мають радикальний, антиголівудський, антитехнічний та антиіндивідуальний характер. Основні правила, яких мали дотримуватись «догматики», виключають використання додаткового освітлення, спецефектів, монтажу та музичного супроводу. Фільми мають максимально передавати реальність. В одному з положень «Маніфесту» можна прочитати гучну фразу: «Вічність заради моменту!».