Зображення - це дзеркала часу, культури, парадигми, в яких вони виникають. Неминуче відбувається паралельна візуалізація зображеннь, які розповідають вторинні історії; історії, які мають на меті знайти тонкий шлях до індивідуальної або навіть колективної культурної свідомості без того, щоб бути поміченими; історії, що розгалужують оригінальний сюжет у щось більш захоплююче. Ми (пере)будовуємо їх на базі розумових і культурних моделей і, несвідомо викривляємо їх, ці розповіді стають нечіткими по відношенню до кожного глядача, щоразу змінюючи свою структуру, - зазначає авторка.