Нам здається, що ми - найнещасніші на землі. Ми і бідні, і хворі, і ніхто нас не любить, і всюди нам не щастить, і весь світ налаштований проти нас. Послухаєш іноді людину яка нарікає і здається, що перед тобою Іов Багатостраждальний. А подивишся на нього - красивий, рум'яний, добре одягнений. Чому ми перебільшуємо свої нещастя і біди? Може, тому що недостатньо страждаємо? Адже подивіться: по-справжньому хворі люди не виявляють свою хворобу, не ниють. Вони мужньо і терпеливо боряться з нею, так як це робить Владиславчик. Прошу усіх небайдужих, допоможіть батькам закрити збір на лікування Владиславчика, бо нічого страшнішого немає на землі, ніж матері бачити муки своєї дитини.