Найкраще з того, що я бачив, на мою думку, це в Чернівецькій області. Попри те, що ми бачимо велику кількість випадків, регіон зайшов найпершим в епідпроцес.

Так казати не можна. Порівняно з іншими регіонами Чернівецька область на високих рівнях захворюваності, однак якби не було епідеміологів і якісних епідрозслідувань, то не знаю, де ми були б і що було б в Чернівецькій області. Там проблеми виникли в двох районах, спочатку в Кіцманському, де було три весілля по 250 чоловік, що й викликало таку хвилю, потім самі Чернівці. Шкода, звісно, мешканців Чернівців, бо вони найпізніше виходили з карантину і знову заходять у «червону» зону. А от епідеміологи там дійсно молодці: у них там збережена служба, вони від самого початку чітко працювали.

Я пам’ятаю ці перші чотири села, які ми хотіли закрити, коли вводили карантин. Ми думали, що ми карантин будемо вводити поступово, закривши чотири села під Чернівцями. Це була третя година ночі, ми спілкувалися з епідеміологом області, а вона каже: «Закривайте область, всю область закривайте». Ми розуміли, чому треба закривати область, бо там вже пішли випадки, сформувалися кластери, пішли контактні, вже контактних почали досліджувати, в людей паніка. Тож подивилися і прийняли рішення закривати всю країну. Це дозволило сповільнити швидкість поширення. І ми не побачили того, що було в Європі, наразі це трохи легше.