Жоден політик у Європі та Німеччині, який недостатньо допомагав Україні, політично цього не переживе, зазначає начальник Чернівецької ОВА Реклама
Начальник Чернівецької обласної військової адміністрації Сергій Осачук відповів на запитання журналістів німецького каналу WELT.
Він розповів про нинішню ситуацію в Україні, зазначив, на яку саме допомогу наша країна сподівається від офіційного Берліна та пояснив, чому не можна довіряти росії та її обіцянкам не перешкоджати евакуації мирного населення із лінії вогню, повідомили у Чернівецькій ОВА.
– Як щодо евакуаційних коридорів? Наскільки важливим є цей сигнал?
– Я не вірю, що це добрий знак або знак доброї волі. З боку росії це лише тимчасова тактична комбінація, і ніщо інше. Тому ми не можемо домовлятися з нашими ворогами на гуманітарній основі. Вони просто не дають людям вибратися з цього котла смерті, тому я зовсім не поділяю цього оптимізму.
– Здається, що деякі бої переміщуються на схід і південь вашої країни. Як ви класифікуєте цю, вочевидь, змінену російську воєнну стратегію?
– Ми завжди повинні її оцінювати і прораховувати на трьох різних рівнях. Найгірше, звичайно, це страждання людей, цивільного населення. Тисячі смертей. З іншого боку, це і тактичні пересування військ, як українських частин, так і російських. Найважливішим і найвищим рівнем є те, що далі збирається робити путін. А він вже безліч разів на цьому тижні стверджував під час розмов з європейськими політиками, що не бачить причин для встановлення миру в Україні, припинення вогню чи навіть розмови з Президентом Зеленським. Він не бачить для цього підстав. Або, як він говорить, час іще не настав. Тому Путін змушений побудувати для свого народу, так би мовити, модель, в якій він виглядає переможцем і за допомогою якої міг би поінформувати: так, ми перемогли нацистську українську країну, як він нас обізвав, у дивний спосіб. Я думаю, все скеровано в цьому напрямку.– Пане Осачук, ваш Президент Зеленський застерігає від колабораціоністів у власних рядах. Як ви розцінюєте цю проблему? Чи є цьому підтвердження?
– Так, насправді у нас є невеликі інциденти на муніципальному рівні. Коли люди, які попередніми роками займали дещо проросійську позицію, сьогодні виявилися готовими приміряти на себе роль мерів під час російської окупації та закликати людей до участі у так званих «народних референдумах», внаслідок яких виникли аналогічні фальшиві фейкові народні республіки як «ДНР» та «ЛНР». У цьому й полягало чітке застереження Президента, щоб люди цього не робили, оскільки це привід для росії та путіна утримувати Україну під окупацією ще багато довгих років. – До вчорашнього дня делегація від України разом з Володимиром Кличком перебувала у Берліні, щоб отримати від Німеччини ще більше військової підтримки. На ваш погляд, чи був цей візит успішним?
– Я вважаю, що кожний візит, кожна розмова наближує не на кілька сантиметрів, а на кілька міліметрів готовність Німеччини підтримувати Україну, бо просувається це дуже й дуже затяжно та повільно. Ось лише приклад: українська армія здобула у боротьбі понад сотню функціонуючих сучасних російських танків, а Німеччина, натомість, пропонує танки НДР у кількості 50 штук, отже, тут зовсім немає з чим порівнювати. Насправді, неможливо навіть серйозно говорити, що Німеччина готова нас підтримати. Тому знову і знову надходять нерішучі сигнали, які ми отримуємо від офіційного Берліну.
– Ви почуваєтеся дещо розчарованим? Нам відомо, що Сполучені Штати надають ще 300 мільйонів доларів, а потім обсяг із США зросте до 1,6 мільярда.
– Я хотів би сказати, що підтримка України – це зовнішньополітична і внутрішньополітична необхідність кожної вільної країни. Те, що Україна не буде завойована і не зникне, – залишається фактом. Тому після перемоги, після завершення війни, совість багатьох людей у Європі буде вимірюватися і ділитися питанням: «Ти підтримував Україну, чи ні?» Жоден політик у Європі та Німеччині, який недостатньо допомагав Україні, політично цього не переживе. Тому я наголошую, що існує внутрішньополітична необхідність підтримати Україну. Це боротьба не лише за нашу свободу, а за свободу усіх, бо, як не дивно, і НАТО виграє від перемоги України, бо й НАТО вийде з цієї війни сильнішим, а от росія – навпаки. Цього, звичайно, ніколи не станеться, але якщо би росія досягла своєї мети, увесь західний світ був би приниженим і ослабленим.– Дякую вам за цю розмову, як завжди відверту. Будь ласка, бережіть себе!
– Дуже дякую за вашу підтримку. Миру всім нам!
