До громади із зон бойових дій евакуювалися 528 людей
Вікнянська територіальна громада за кошти свого бюджету переобладнує комунальні будівлі під квартири переселенцям, які евакуювалися у села громади - Вікно, Онут з прифронтових і тимчасово окупованих територій Донецької, Запорізької областей. А це - молоді мами з малими дітьми, старші люди, яким нема куди повертатися, бо рашисти знищили їхні будинки. Вони щиро дякують Буковині за допомогу.
Про це пише Світлана Ісаченко для «Урядового кур’єра».
«Спасибі Буковині, Вікнянській громаді, в яку ми приїхали, шукаючи порятунку від війни. Нас прихистили, надали житло, забезпечили всім необхідним. Наші діти в безпеці, –– розповідає Анна. –– Таких сімей багато у Вікні й довколишніх селах. Нині разом з місцевими будівельними бригадами працюємо на відбудові покинутого адміністративного приміщення, де будуть гарні квартири для нас, переселенців. А за роботу на будівництві отримуємо зарплату».
Вікнянська територіальна громада прийняла 528 людей, які евакуювалися із зон бойових дій, здебільшого з півдня і сходу країни — Запорізької, Донецької областей. Більшість із них — молоді мами з малими дітьми, старі немічні люди. Їх тимчасово розмістили в місцевій школі.
«Ще навесні ми ухвалили рішення переобладнати кілька наших комунальних об’єктів під квартири готельного типу і віддати їх переселенцям, — каже голова Вікнянської ТГ Іван Ковалюк. — Передбачили для цього у бюджеті громади понад мільйон гривень. Завершили будівельно-монтажні роботи і розпочинаємо оздоблювальні на довгобуді терапевтичного корпусу в селі Вікно. Ще трохи, й будуть готові до новосілля квартири у приміщенні колишньої школи в селі Онут, що також входить у нашу громаду. Цим сім’ям нікуди вертатися. Їхні будинки розбито. Попереду зима. А тут буде тепло і затишно, гаряча вода, всі побутові зручності».
У планах сільради –– переобладнати під житло для багатодітних сімей колишній гуртожиток у Вікні, добротні корпуси дитячого відпочинкового табору, який давно не діє. Так Вікнянська громада зможе прихистити ще більше людей, які потребують допомоги через війну.
«Ті, хто до нас приїхав із прифронтових зон і окупованих ворогом територій, вже, вважайте, жителі нашої громади. Ми повинні про них турбуватися», — каже Іван Ковалюк.
