Релоковані компанії втрачають персонал і зменшили виробництво на 80%
Реклама
Київський підприємець Роман Бонько на початку повномасштабної війни скористався державною програмою з релокації бізнесу й на своєму прикладі показав, як вона (не) працює. Історію переїзду до Чернівців його підприємства розповідає видання Тексти.
Сім’я засновника, генерального директора й головного технолога компанії ТОВ «Daricco LTD» Романа Бонько залишила Київ у перший день повномасштабної війни. Зупинились у Чернівцях, а коли оговталися після перших стресових тижнів, то вирішили перевезти бізнес. По місцевому радіо почули про державну програму з релокації й подали заявку на участь.
За п’ять років ТОВ «Daricco LTD», що займається будівельними товарами виросла з офісу на 13 м кв. до промислового підприємства з налагодженими експертними контрактами.
Бізнесмени працювали з усією Україною та вийшли на закордонних замовників, мали клієнтів з Австрії й Туреччини. У 2022 році планували збільшити географію продажів і представити свою продукцію хоча б ще на одному континенті. Але повномасштабна війна змінила плани.
Після заповнення заявки на релокацію дані компанії було внесено в загальний список підприємств, готових до релокації.
Перша проблема виникла на етапі пошуків перевізника.
" З нами мала зв’язатися або Укрзалізниця, або Укрпошта, — пояснює Роман. — Але між цими організаціями був великий хаос: дзвонили то одні, то інші, різні люди питали одне й те саме… І ми заплуталися. Ми не зрозуміли, в чому допомога, якщо на державному рівні рятування бізнесу звучало як ідеологія, а на рівні Укрпошти та Укрзалізниці для них це був тягар. Отже, ми вели перемовини з Укрзалізницею, щоб подали вагон, а вони тягнули час. Потім передзвонила Укрпошта і сказала, що нашу заявку беруть. Домовилися перевезти невелике обладнання фурою. Перше, що сказав менеджер: "Ви ж розумієте, що з транспортом зараз погано. Краще заплатити. Ви готові?" Мені так і казали: "Під програму релокації машин немає, а за гроші ми знайдемо”.
Ми перебували в легкому шоку від усього, що відбувалося, тому погодились на оплату з відтермінуванням. Укрпошта надіслала договір і я ухвалив хибне рішення – не порадившись з юристами, відправив підтвердження підпису електронною поштою.
Другим нюансом Роман Бонько називає місцеві "фінансові апетити", які стрімко зросли від початку війни. Через підвищення попиту місцеві підприємці почали підіймати ціни за оренду площ для релокованих підприємств.
Також зросла до неачених цифр оренда житла.
"Ми спробували знайти для працівників квартири, але не вдалося навіть для своєї родини.
Переїжджати в гуртожиток або в необлаштований дитячий садок – разом з дітьми, дружинами, собаками й котами – персонал не захотів. А розмістити людей у нормальних умовах не було можливості. Чоловіки погоджувались, а жінки казали, що краще житимуть у селі", – каже бізнесмен.
Переїжджати в гуртожиток або в необлаштований дитячий садок – разом з дітьми, дружинами, собаками й котами – персонал не захотів. А розмістити людей у нормальних умовах не було можливості. Чоловіки погоджувались, а жінки казали, що краще житимуть у селі", – каже бізнесмен.
З урахуванням вкладень в орендоване приміщення та витрат на проживання до моменту запуску підприємства Роман витратив близько чотирьох тисяч доларів.
Третьою перепоною в релокації став пошук нового персоналу.
"Соціальні служби направляли до нас контингент, який не можна було розглядати серйозно.
До того ж через мобілізацію після кількох тижнів стажування нові робітники телефонували й казали, що йдуть на фронт. Часто працювати було нікому", - каже підприємець.
До того ж через мобілізацію після кількох тижнів стажування нові робітники телефонували й казали, що йдуть на фронт. Часто працювати було нікому", - каже підприємець.
Роман Бонько вважає, що керівників підприємств треба мобілізувати в крайньому разі, бо в них зараз свій, економічний, фронт.
Виробництво зменшилося майже на 80%, завантаженість впала на 30%. Якщо до війни тут виготовляли приблизно 300 т готової продукції на рік, цього року навряд чи зроблять 100 т. Проте Роман тішиться, що має змогу допомагати фронту (зусиллями компанії, а також місцевої та обласної адміністрації відправили на передову позашляховик) і переселенцям (підприємство щотижня підтримувало понад 300 внутрішньо переміщених осіб).
У серпні компанія повторно запустилась у Києві. Зараз тут перебуває основна команда, а в Чернівцях залишилася виробнича ділянка, на якій відбувається виробництво певних видів продукції. Обладнання там потужніше, ніж у столиці.
"Певні позитивні моменти є – ми вдвічі збільшили продуктивність за один цикл. Також це новий досвід – зустрітися з новими людьми в новому регіоні, дізнатися про гранти. Але впровадження державної програми залишається на рівні інформпідтримки. По факту, ми витратили свої гроші та нерви. І якщо зараз доведеться платити за березневі послуги Укрпошти, ця програма перетвориться просто на гарну ідею, не прийняту низами. Дуже жаль, що минуло пів року, а чіткої позиції, що таке релокація, немає", – підсумував Роман.
Держава обіцяла бізнесмену, що послуги перевізників мають бути цілком безплатними, проте минулого тижня йому знову телефонували з Укрпошти й вимагали оплату за транспортні послуги в розмірі 45 тис. грн.
"Будемо писати в Міністерство транспорту, це вже питання принципу, – каже Роман Бонько. – Не дуже зрозуміло, навіщо залучати підприємців до програми релокації, якщо вони все роблять самостійно?"
Експерти радять підприємцям детально планувати переїзд, прораховувати бюджет, детально вивчивши вартість оренди та інших витрат в обраному регіоні, оцінювати перспективу переїзду з працівниками та найму нових робітників, шукати партнерів, перебудовувати бізнес-модель, зважаючи на собівартість своїх продуктів і послуг. Експерти обіцяють, що посібник буде корисним власникам малого й середнього бізнесів. Він з’явиться в інтернеті в листопаді.
