"Не знаю, хто писав літературну основу для вистави, але маю до нього великі претензії. Дуже плоска постановка. Жодної багатошаровості, жодних моральних дилем, ніяких паралелей.

Технічно там було багато моментів, де можна було з цим розвернутися, оскільки драматичних подій у житті реальної Сіді Таль вистачало. Але це все відображено настільки літературно безпорадно, що начебто Вікіпедію читаєш, з простим переліком фактів (за винятком діалогів, але про них нижче).

Абияк впоралися лише з тим, щоб провести паралель між Другою Світовою війною та війною сьогоднішньою. Але тут, на мою думку, і п'ятикласник у творі здогадався б це зробити", - пише Володимир Антонюк.

"Гра акторів.

На жаль, також досить слабко. Погано поставлено сценічну мову. Майже всі діалоги чомусь спрямовувались вглиб сцени Не яскраво, не характерно. Це не можна назвати самодіяльністю. Але воно ніяке! Хоча, здається, вони намагалися...", - йдеться у дописі.