Зараз їх уже три, де працюють 32 вчителів та навчаються понад 500 дітей Реклама
Уже понад рік чимало українських родин із дітьми живе за кордоном. Біженцям набагато складніше, ніж місцевим, влаштувати дітей у школи та дитсадочки. Проте українки в Румунії знайшли рішення — відкрити власні освітні хаби.
Освітній хаб «Уругвай» у Бухаресті відкрився торік навесні за ініціативи двох українок — Анни Сушко та Світлани Саламатової. І наразі це єдина школа повного дня в Європі для дітей українських біженців.
Ідея створення освітнього хабу виникла швидко. І поготів Анна Сушко вже мала потрібний досвід: вона керувала дитячим садочком у Київський області, планувала відкрити і школу. А знайомство зі Світланою Саламатовою, яка очолює в Україні неурядову організацію «Геополітичний альянс жінок», остаточно запустило процес. І далі ситуація розвивалася надзвичайно стрімко.
Уже після недовгих переговорів влада Бухареста запропонувала віддати під хаб перший поверх державної школи — Școala Gimnazială Uruguay. Звідси і назва освітнього хабу. Наразі заклад щодня відвідує пересічно 100 дітей.
Спочатку Анна та Світлана не будували далекосяжних планів, адже тоді здавалося, що ще трохи — і всі поїдуть додому. Тому і хаб створювали спочатку більше для психологічної адаптації, щоби і діти, і їхні батьки могли перепочити й опам'ятатися. Світлана пояснює:
"Із перших днів ми не робити акценту на освіті. Рік тому була інша ситуація, ніхто не будував планів надовго. Тож акцент був на стабілізації психологічного стану".
Організувати все було насправді не дуже складно, запевнюють Анна та Світлана, адже вони мали головне — бажання зробити щось дійсно корисне та важливе для українських біженців. Та й знайти потрібні фінанси тоді було доволі легко, зізнаються вони, адже українське питання було на порядку денному. Проте зараз, через рік, певні проблеми з фінансуванням усе ж таки з’явилися, проте це нормальний процес — донори теж виснажуються.
Окрім того, важливо було також подбати про найменших дітей, організувати для них дитсадочки. Анна Сушко пояснює:
"Із садочками тут взагалі велике питання. Їх недостатньо. Як, напевно, і в Європі загалом. Ми змогли відкрити три локації: дві в Бухаресті, одну — в Констанці. Хотілося більше, але фонди спочатку боялися фінансувати садочки".
Віднедавна в Румунії запрацювала нова програма допомоги біженцям, згідно з якою батьки мають віддати дітей до закладів освіти та піти працювати. Але, як пояснює пані Анна, місць не вистачає навіть дітям громадян Румунії. До того, зауважує вона, відвідування місцевих дитсадків не є найкращим рішенням для розвитку маленьких українців:
Дитині потрібне мовне середовище. І коли вона приходить до місцевого дитсадка, де всі говорять румунською, починається адаптація. І за цей час дитина починає відставати в розвитку. А старшим дітям ще складніше. Тобто вік, коли дитині потрібно вчитися комунікувати та домовлятися з однолітками, фактично втрачається.
Наразі хаб не має ані української, ані румунської ліцензії. Для Румунії, наголошує пані Світлана, насправді взагалі було складно ухвалити таке рішення і дозволити освітнім хабам працювати. Проте зрештою вони дозволили роботу організацій.
Більшість дітей продовжує навчання в українських школах, тож вони приходять до хабу та займаються онлайн. Спонсори забезпечили заклади планшетами. Але коли заняття закінчуються, діти приєднуються до уроків у хабі, тож нудьгувати їм просто ніколи. Якщо вони щось не зрозуміли з пояснення вчителя, завжди можуть звернутися по допомогу до координаторів «Уругваю».
Коли хаб відкрився, організаторки написали листа в Міністерство освіти і науки України та розповіли про свій проєкт. У Міносвіти Румунії попросили, щоб українське відомство надіслало їм запит із проханням підтримати українські освітні хаби. Проте МОН України, говорить пані Світлана, так і не відповіло:
Румунська сторона від початку робить спроби налагодити діалог із українською владою, але безрезультатно.
"Згодом, - розповідає Світлана Саламатова, - було ухвалено рішення про реєстрацію дітей із 1 вересня в системі румунської освіти. Це було складне рішення, але ми його ухвалили. Бо всі бачать, що якість знань, які отримують зараз наші діти, помітно впала. З цим треба щось робити. Наші діти живуть десь у готелях, квартирах, і ми не знаємо, що з ними. Румунська влада у свою чергу теж не мала певної системи для реєстрації дітей біженців із України, тож ситуація справді непроста".
Світлана Саламатова та Анна Сушко організували першу в Румунії конференцію українських учителів. Під час заходу вони аналізували румунську систему освіти, а також культуру та психологію. А за її результатами, як розповідають, розробили збалансовану навчальну модель для українських школярів і запропонували її на зустрічі в Офісі прем’єр-міністра Румунії:
"Ми запропонували, щоб із 1 вересня всі діти обов’язково відвідували щодня два уроки в румунській школі. Після вони переходять до українського хабу, де для них обов’язково проводять урок із румунської мови, а потім — долучаються до онлайн-занять в українській школі. А наші куратори їх постійно супроводжують".
За задумом, усі діти, які навчаються в хабах, мають бути прив’язані до одного закладу освіти в України і навчатися лише там, а не як зараз, коли вони продовжують відвідувати онлайн-заняття кожен у своїй школі. Це, як зауважують організаторки, дозволить покращити загальну якість навчання, а куратори зможуть контролювати освітній процес та допомагати учням. Звісно, погоджується пані Світлана, таке рішення може сподобатися не всім батькам, але кожен має право вирішувати самостійно, що робити далі.
Це така м'яка інтеграція, — каже Світлана Саламатова. — І в освітню систему, і в суспільне життя. Я називаю це «містком».
Окремий виклик із яким зіткнулися організаторки — збереження робочих місць за кураторами, які вже рік працюють із дітьми. Навіть більше, Анна та Світлана поставили собі за мету знайти їм місце саме в системі румунської освіти. І наразі є маленька перемога — румунське Міносвіти попередньо пропонує їм посади медіаторів.
Організаторки хабу пояснюють: "Це буде пілотний навчальний рік. І за результатами такого інтеграційного року наші діти матимуть сертифікат про те, що вони закінчили румунську школу як слухачі. І водночас вони не втратять рік в українській системі освіти, а якість їхніх знань покращиться. Тобто всі будуть задоволені".
Анна Сушко та Світлана Саламатова налаштовані оптимістично, адже румунська освітня система зараз теж шукає рішення, яке дозволить максимально ефективно працювати з дітьми біженців. Як вони наголошують, головне, що вдалося хоча б почати діалог. І надзвичайно важливо, аби жодні рішення щодо українців не ухвалювали без участі українців:
Ми направили офіційні листи до основних інстанцій, зокрема і до Парламенту, де попросили відкрити діалогову платформу та обговорити інтеграційну модель. Але такий формат не є звичним для Румунії, вони такого не робили. Але ж треба з чогось починати?
Якщо спочатку організаторки хабу «Уругвай» не планували життя та роботу надовго, то зараз, визнають, все змінилося. Тепер вони планують роботу щонайменше на рік уперед, і головне тут — знайти фінансування.
І, звісно, вибудувати взаємодію з румунським Міносвіти. Але тут важливо розуміти, наголошують пані Анна та Світлана, що будь-яка система захищає себе та не хоче змін. Проте вони впевнені, що діалог усе ж таки буде успішним і певну модель створити вдасться.
Адже якщо одразу та на 100% інтегрувати дітей у місцеву систему освіти, віддавши до румунських шкіл, вони ризикують остаточно втратити зв'язок із Україною.
Більшість країн Європи вже успішно забрали маленьких українців у свої локальні системи освіти, говорять Анна і Світлана, і це велика проблема. І саме її вони сподіваються розв'язати.
