"Померла Злата від крововиливу в мозок сама в ліжку. Тоді Саша був у другій кімнаті. Якби він був поруч, то, може, відреагував би на її прохання викликати швидку, можливо ми б її врятували… Очевидно, вона помирала одна. Про це свідчили фото, коли її знайшли мертвою. Вона через усе ліжко простирадло скручувала, напевно, від болю… Обличчям вона лежала в подушку. Через те, що стався крововилив у мозок, личко Злати було все синє… У показах обвинуваченого і дитини Злати, є слова, що вона вирвала жовтою рідиною і дуже скаржилася на головні болі. Саме ці фактори свідчили про те, що у моєї сестри була травма голови. Коли ми її ховали, то експерти з похоронного бюро розповідали, що займаються ритуальною справою вже 20 років, але такого понівеченого тіла ще не бачили ніколи. Саша, замість того, щоби викликати швидку, поліцію, узяв дитину та відвіз до школи. Коли приїхав додому, то подзвонив у похоронне бюро і сказав, що треба похоронити дружину. Працівники бюро спочатку думали, що це природна смерть, але коли побачили, в якому стані Злата, а у ванні до того ж побачили закривавлені рушники, то негайно викликали поліцію. Поліцейські забрали тіло та повідомили мою маму. Спочатку Саша виступав як свідок, а пізніше його перекваліфікували на підозрюваного. І саме в цей час співмешканець Сашиної мами допоміг йому організувати втечу", – каже Лілія Вакарюк.