Декілька днів тому, мережею розлетілася історія 19-річного військового Валентина та його товариша Нікіту. 19-річний Валентин намагався дістатись Чернівців на лікування та останні гроші витратив на Blablacar, водій якого обдурив хлопця. Обидвоє опинилися посеред ночі на вулиці.

Проте в цій історії виявились прикрі обставини — це були не військові.  

 

Про це йдеться у дописі журналіста Максима Юр'єва, який вирішив допомогти хлопцям.

 

 

 

Далі текст допису Максима Юр'єва про історію хлопців Валентина та Нікіту.

Але саме в цій історії виявились прикрі обставини — це були не військові. Дякую 3 ОШБр за інформацію та всім, хто звернув увагу на підозрілі моменти, зокрема, що поранені не подорожують між медзакладами самі без супроводу.

"Бойовий медик Азову" Нікіта насправді ніби тільки намагається потрапити в Азов, пройшов там тренування, але його завернули через проблеми зі здоров'ям. Та саме його обманув водій блаблакар, якому він наперед перевів кошти на рахунок за поїздку додому на лікування в Чернівці. Про що він і розповів "військовому на милицях", з яким випадково познайомився того ж дня. З проблемою звернувся до райвідділку, але там його відмовили писати заяву на шахрая.

Нікіта надав фото медичної документації, скріни переписки та переказу коштів на мобільний номер "водія" (з якого гроші певно вивели на картку). Він заявляє, що хоче служити і буде радий в допомозі з лікуванням та оформленням, а також з покаранням шахрая-"водія". Але це все одно вартує перевірки, а не сліпої допомоги.

А от "головний герой" історії 19-річний Валентин на милицях до армії взагалі ніякого стосунку немає. Хоча в неділю пів дня доводив патрульним та слідчим аж двох районів — Голосіївського і Солом'янського, що він з морської піхоти.

 

В хлопця була наявна виписка з медзакладу, де вказано, що він військовослужбовець, але певно навіть військову частину лікарі вписали лиш з його слів. А телефон «командира» був поза зоною.

Поліцейські попри дзвінки (кудись комусь) так і не змогли перевірити чи він дійсно військовий, та й у ВСП на їхній дзвінок приїхати відмовились. Тож перший патруль розвів руками та просто поїхав, бо по базам питань до хлопця не було.

Але випадково мені вдалось знайти потерпілого, в якого хлопець нещодавно видурив телефон під обіцянку заплатити з "бойових". Тож патрульним довелось повертатись вже з СОГ. Також потерпілий по приїзду повідомив, що бачив, як один з блогерів влаштовував збори на допомогу цьому «військовому».

Валентин навіть зірвався на погрози в наш бік при поліції. Але врешті зрозумівши, що може потрапити у в'язницю почав вибачатися за все та зізнався, що ніякий не військовий, а погрожував з переляку. (В основному він справді був спокійний, мовчки чекав як при ньому викликали поліцію. Та й часто вів себе досить по-дитячому). Клявся, що нічого ні в кого не крав, а тільки випрошував, але більше прикидатись військовим не буде.

Розповів, що він з Дніпра, в 7 років його здали до дитбудинку, де його били старші і тому порізані руки. Після випуску у 18 років його поставили на квартирний облік, але навіть місце гуртожитку не виділили. А приватний будинок у Дніпрі батьки продали. Мати давно закордоном та позбавлена батьківських прав.

А от щодо решти сім'ї його версія незмінна: батько в полоні, брат загинув воюючи в 53 ОМБр і виплат за них він ніяких не отримував. Більше нікого з рідних немає, тому змушений побиратися.

Та поліція так і не змогла (чи не схотіла) перевірити вищезазначені життєві обставини хлопця.

Травма ноги дійсно є, але побутова, а форму йому ніби подарували військові, з якими він лежав у лікарні Мечникова у Дніпрі. Хоча от дивно, щоб військові дарували форму.

Та й на його аватарці у Вайбер на формі ще й видно шеврон 35 ОБрМП (що спершу додало мені впевненості в тому, що він військовий). Але от хто б дарував йому форму ще й з шевронами. (До речі, як мені згодом повідомили, ця бригада ніколи не була на Бахмутському напрямку.)

З його слів, для виживання крутиться як може, тому і прикидався військовим. Але не проти і справді піти в армію, бо іншого виходу з життєвої ситуації не бачить. Проте представники Солом'янського військомату, що прибули в райвідділок, сказали, що він їм не цікавий, бо всього 19 років, хоча він повторив, що хоче служити.

З однієї сторони, якщо повірити крайнім словам хлопця, то в нього складна доля, з якої він не бачить виходу і готовий служити в армії. І думаєш, може б йому дійсно не завадила, наприклад, юридична допомога щодо отримання виплат за рідних, забезпечення житлом як випускника інтернату, з'ясування питання в законності продажу будинку можливо всупереч інтересам дитини.

З іншої сторони, можливо він і далі бреше (повністю чи частково). Або навіть вірить у те що собі вигадав про рідних, бо це йому заміщує гірку дійсність. І тут більше питання в психологічній/психіатрічній допомозі.

Але такі люди системі не цікаві, щоб розібратися в ситуації, бо можливо ж ще не все втрачено. Хлопця з поліції просто відпустили, на тому й все. Казав, що може поїде в Дніпро.

Та сподіваюсь, що розголос цієї історії хоч трохи завадить хлопцю в подальшому дурити людей.

Валентин приписував собі чужі почуті історії, як-от з блабакаром, чи з виведенням позаштат. І це збурило читачів. Але ж проблеми з інтернет-шахрайством існують і аферисти не цураються обманювати навіть військових. З "позаштатом" теж проблема – мені підтвердили про виплати менше 1000грн/міс. З невиплатою за загиблого військового теж маю реальну історію з сусідом, родина якого вже майже рік не може отримати компенсацію (хто з юристів бажає допомогти - wellcom).

Та при всьому бажанні допомогти та не пройти повз пораненого військового, головною помилкою було не перевірити військові документи. Думалось, що цим можна образити хлопця. Та й загальне враження від людини і його розповіді здалось переконливим. Ще й втома, емоції. Машини дійсно не зупинялись і летіли напередодні комендантської години. Грошей він не просив, а тільки допомоги дістатися на вокзал, щоб там переночувати. Та як це зробити серед ночі? Спершу була спроба поселити його в сусідній хостел, але там не відчиняли двері. Тож вперше в житті емоційно вирішив впустив додому незнайому людину.

Попри все варто вірити в найкраще в людях і допомагати за можливості. Але перевіряти, кому допомагаєте. Тому жодних зборів в цьому випадку я не влаштовував (Бачу, що якийсь спритник встиг закинути в коментарі номер власної картки - подам заяву про шахрайство до Кіберполіція).

Ще раз хочу подякувати всім за пропозиції разноманітної допомоги. Впевнений, що ця історія аж ніяк не зіб’є запал робити добрі справи, особливо для Перемоги, але буде наукою, щоб не потрапити на вудку в шахраїв, яких розвелось вдосталь.

Кому буде обгрунтована потреба розібратись в цій ситуації більш детально, надам додаткову інформацію.

ГОСТРОСЮЖЕТНИЙ UPD

Все ж допишу історію, в яку не вірив ні я, ні поліція, але мені вкотре цей блокбастер підтверджують очевидці з Азову.

Валентин обманним шляхом таки потрапив на фронт, на бахмутський напрямок. Вкрав у когось форму на ставку. Розповідав, що військовий, показав маршрут на позиції і поїхавши з іншим військовим машиною підірвалися на міні. Чудом(!) залишившись живими, пройшли повз ворожі позиції, вийшли на наші і потрапили в полон до наших, бо прийшли з ворожого напрямку, був допитаний.

Розповідав, що з 45ої артилерійської, потім що з 1го бату артилерійського, надав ПІБ та такої особи не було. Потім зізнався на камеру, що він безробітний, хотів служити, але його не взяли, попутками добрався на бахмутський напрямок, бо потрібні ж люди воювати. Казав, що з Дніпра, лікувався в психіатричній лікарні в Кривому Розі, на тому його і відпустили.

Хлопцю потрібна кваліфікована допомога, бо на цьому його пригоди певно не закінчаться. І він наражає крім себе і інших на небезпеку, як мінімум одного військового ледь не довів до загибелі, френдліфаєру чи ворожого полону!