Леонід Тимко самотужки утримував позицію та корегував вогонь артилерії
Військовослужбовець 92 об 107 обр ТрО ЗСУ Леонід Тимко з позивним «Мойсей» (ред. На фото з трофейною зброєю) батько трьох дітей, до війни був фермером, а нині командир відділення.
Перебуваючи на Бахмутському напрямку, відділенню Мойсея було визначено завдання зайняти та утримати позицію відбиту у московитів штурмовими підрозділами ЗСУ.
Розуміючи те, як важливо є утримати визначену ділянку, боєць прибувши на позицію та залишившись один, - майже три доби самотужки утримував її та корегував вогонь артилерії.
Зі спогадів Мойсея:
«Прибувши на позиції ми помітили, що до нас наближається група у кількості до 20 чоловік, підійшовши поближче вони ввічливо привіталися: «Здравствуйте, мы из кафешки», а я їм у відповідь: «Доброго - ми з Чернівців», після чого зав’язався стрілецький бій в якому було знищено до 10 військовослужбовців рф.
Протягом дня рашисти не одноразово намагалися штурмувати наші позиції, але всі їхні спроби були марними. Після чого, вони почали нас щільно крити артилерійським вогнем. Вогонь був настільки потужним, що мене в окопі від вибухової хвилі підкидало як вареник у мисці. Майже всіх побратимів було поранено та евакуйовано. Заміна через щільність вогню дійти не мала змоги тому я, зваживши обставини, прийняв рішення залишитися, корегувати вогонь нашої артилерії та утримувати позицію самостійно допоки не підійде заміна та підкріплення.»
Протягом дня рашисти не одноразово намагалися штурмувати наші позиції, але всі їхні спроби були марними. Після чого, вони почали нас щільно крити артилерійським вогнем. Вогонь був настільки потужним, що мене в окопі від вибухової хвилі підкидало як вареник у мисці. Майже всіх побратимів було поранено та евакуйовано. Заміна через щільність вогню дійти не мала змоги тому я, зваживши обставини, прийняв рішення залишитися, корегувати вогонь нашої артилерії та утримувати позицію самостійно допоки не підійде заміна та підкріплення.»
Зі спогадів командира роти:
«Коли він залишився один, ми дуже переживали щоб його не втратити, особливо в першу ніч, коли з 02.00 год ночі він не виходив на зв’язок, та о 10.00 год. ранку дякувати Богу ми накінець-то почули по рації - "Ну що, ви де, коли будете???"
Ми дві доби поспіль намагалися прорватися під щільним вогнем артилерії та танків ворога щоб можна було його підсилити, замінити та нажаль спроби не давали позитивного результату, і на третю добу нам все ж таки це вдалося.»
Ми дві доби поспіль намагалися прорватися під щільним вогнем артилерії та танків ворога щоб можна було його підсилити, замінити та нажаль спроби не давали позитивного результату, і на третю добу нам все ж таки це вдалося.»
На запитання, що Вам давало сили там перебувати, наш герой відповів:
«Розуміння навіщо я тут, молитва та м’ятні цукерки. Нашим хлопцям не легко дається відбивати кожен клаптик нашої землі, тому я не міг дозволити щоб окупанти захопили нашу позицію, а також я знав що мої побратими будуть докладати максимум зусиль щоб прорватися до мене та допомогти мені. Ми ж тут як сім’я, а в сім’ї як Ви знаєте один одному допомагають, один одного підтримують, один одного захищають».
Завдяки мужності, розумінню, вірі, відданості таких людей як наш герой Україна була, є, та буде.
Підготовлено службою зв’язків з громадськістю 107 обр ТрО ЗСУ
