"Після того, як ми з Віктором спакували манатки і поїхали з Чернівців, лише двічі сюди поверталася. Вперше приїхали на весілля друзів, а вдруге я повернулася сюди вже сама. Минало два місяці від Вітіної загибелі. Рани були дуже свіжі і відкриті. Мене шалено тягнуло у місто нашої студентської юності, де зустрілися, закохалися, де ледь не кожна вуличка була якоюсь символічною. Кожну мить проживала, як останню. Життя видавалося порожнім, беззсенсовним, кожен мій вчинок був імпульсивним. Тоді і не підозрювала, що за майже півтора року приїду знову. Цього разу говорити про мою книжку. Це звучить трохи дивно, бо фізично вона ще не вийшла, і мені нічого буде показати. Але кожна її сторінка, кожен абзац, рядок, слово, у моїх голові і серці. Тому буду рада бачити кожного і на зустрічах, і поза ними", - йдеться у щемному дописі Оксани Дудар.