Бухарест, Румунія – Хворіти не подобається нікому, а хворіти за кордоном — і поготів. Відмінна від української медична система, інші протоколи лікування, мовний барʼєр... Усі ці фактори здатні додати зайвого стресу. Особливо якщо йдеться про термінове звернення. Утім, не варто лякатися, насправді все не так складно, як може здаватися. Про власний досвід звернення до лікарні швидкої допомоги Бухареста розповідає журналістка RFI.

 

Цей рік почався для моєї родини з необхідності звернення за невідкладною медичною допомогою: захворіла моя мама. Проблема, із якою ми зіштовхнулися — кіста — вимагала оперативного втручання, і загалом не була для нас чимось надто неочікуваним. Ми вже зіштовхувалися з нею та розуміли, як діяти, але в Україні, а от про те, які підходи до подібних випадків у Румунії ми не знали. Але шлях до одужання виявився доволі стандартним.

Телефонуйте 112 або приїздіть самостійно 

У випадку гострої необхідності ви маєте два варіанти: зателефонувати до «швидкої» за єдиним номером 112 і чекати, або поїхати до лікарні екстреної допомоги самостійно. Такі заклади є в кожному секторі Бухареста і загалом тут вітається ситуація, коли пацієнт, який почувається більш менш стабільно, приїздить туди сам, а не відтягує на себе ресурс «швидкої». Окрім того, оператор на лінії, відповідно до ваших скарг, вирішує, наскільки терміновий випадок і яку бригаду до вас направити, тож ви можете чекати на неї як кілька хвилин, так і кілька годин. Ми зважили варіанти і вирішили їхати самостійно. 

Якщо ви телефонуєте до служби екстреної допомоги і хвилюєтеся, що не зможете пояснити ситуацію румунською, то поясніть, що ви з України — вас переключать на українсько- або російськомовного оператора. Якщо у вас непогана англійська, то спілкуйтеся нею — більшість операторів нею володіють. 

Ми ж поїхали до найближчого до нас закладу — Університетської лікарні швидкої допомоги Бухареста. До того ж, колеги дуже її радили та хвалили медперсонал. Перше враження — госпіталь величезний і схожий на мурашник, до якого в режимі нон-стоп стікаються люди та карети «швидкої». Уже пізніше я дізналася, що цей заклад навіть має власний вертолітний майданчик.

 

 

Будівля велика та справляє враження, хоча і не нова. Проте відділення швидкої допомоги добре відремонтовано та виглядає дуже сучасно, в ньому багато нової складної апаратури. 

Зареєструйтеся і чекайте

Перший етап, який має пройти кожен новоприбулий пацієнт, — це сортування. Для цього шукайте кабінет із табличкою Triere (рум. «сортування». — Ред.). Імовірно, там буде невелика черга, до того ж поза нею проходять люди, яких привезли на «швидкій», але персонал працює оперативно, тож очікування не надто довге. Тут ви маєте пояснити, що з вами сталося. Чудово, якщо ви бодай трохи володієте румунською, а якщо ні, то раджу заздалегідь підготувати текст у гугл-перекладачі, аби не гальмувати весь процес (або зателефонувати другу, який перекладатиме, як я і зробила). 

Лікар у кабінеті сортування проводить швидкий огляд, на основі якого вирішує, наскільки невідкладний перед ним випадок і до якого відділення скерувати пацієнта, після чого заповнює бланк прийому. Додатково видається паперовий браслет зеленого, жовтого або червоного кольорів (рівень складності стану від легкого до тяжкого. — Ред.). 

Нам видали зелений браслет, але, якщо чесно, нікого в черзі з браслетами інших кольорів я не бачила. Можливо, тому, що їх швидко викликають до лікарів. Тут є важливий момент: якщо під час очікування, вам стало гірше, то одразу зверніться до працівників сортувального пункту. 

Далі ви з бланком, паспортом і посвідкою на тимчасовий захист ідете до реєстратури, де ваші дані вносять у систему, жодних додаткових документів, не вимагають. Після реєстрації пацієнта направляють до зали очікування.

Іще один важливий момент: перед дверима «блакитної» зони, куди вже відводять пацієнтів, стоїть кілька охоронців. Їм потрібно віддати документи, які видали вам на сортуванні та в реєстратурі — їх передадуть у відділення. На жаль, ми цього не знали, але, як виявилося, це не дуже страшно: інформацію про пацієнта передають також в електронному вигляді. Тож тих, хто загубився, все одно шукатимуть, аби забрати документи. 

Начитавшися різних історій у мережі, я була готова до тривалого очікування, тож вирішила заздалегідь запастися водою та енергетичними батончиками. Але виявилося, що в госпіталі є кулери з водою, а поблизу можна знайти продуктовий магазинчик. Утім, аби не проґавити свій виклик, краще далеко не відходити. Та й загалом — слухайте уважно. Іноземцям складно вимовляти наші прізвища, тож можливі цікаві варіації. Якщо є сумніви, то краще перепитати. 

Зустріч із лікарем

Очікування зайняло пару годин. Потім до нас вийшов лікар — нам пощастило, що він добре говорить англійською (до речі, серед румунських лікарів це не рідкість), адже наше знання румунської поки що дуже скромне. Зазвичай пацієнт іде до «блакитної» зони сам, супровід лишається в залі очікування, але якщо потрібен переклад і ви можете його забезпечити, вас теж пустять. 

Одразу на вході до «блакитної» зони зруйнувався розповсюджений міф про те, що людей, яких привозить «швидка», одразу починають лікувати. Ні, вони так само чекають по кілька годин, тільки на два кроки ближче до лікарів. Виняток — дійсно невідкладні стани, коли пацієнт, наприклад, потребує термінового оперативного втручання. 

Лікар проведе вас на огляд, за результатами якого або одразу призначить лікування, або відправить на додаткове обстеження. У нашому випадку був перший варіант, але настільки очевидним усе є не завжди і не відразу. Обстеження та аналізи за потреби проводять безпосередньо у відділенні, до якого ви потрапили, але все це, звісно, займає час, а черги, наприклад, на рентген, можуть бути значними.

Ми потрапили до загальної оглядової палати в хірургії, втім, кожна зона відгороджена щільними завісами, тож ніхто нікому не заважає. Лікар швидко поставив діагноз та повідомив, що потрібна термінова операція. З того, що здивувало: якщо втручання просте і проводиться під місцевою анестезією, ніхто не йде в операційну, його роблять на місці, тут є все необхідне. Звісно, попередньо у вас запитають про супутні захворювання, алергії тощо.

Амбулаторне лікування

Невідкладна допомога для українців у Румунії безкоштовна, подальше амбулаторне лікування — теж. Під час виписки вам можуть дати рахунок, що підтверджує її вартість, але він надається лише для ознайомлення, а оплатить його держава. Всі документи віддають лише безпосередньо пацієнту. 

Є два варіанти подальшого розвитку подій: вас або госпіталізують, або відправляють лікуватися амбулаторно. Ми отримали детальні інструкції від лікаря та поїхали додому. Спостереження продовжує той самий лікар, що логічно, але ситуації бувають різні.
За два дні ми знову прибули до госпіталю, проте тепер до амбулаторії. На тлі відділення швидкої вона виглядає скромніше і насправді доволі схожа на типову українську лікарню, але загалом усе акуратно та чисто.

Щодо безпосередньо організації прийому, то жодних електронних черг не передбачено, втім, як і живих, натомість ви маєте повідомити про себе медсестрі. Пацієнтів викликають на розсуд лікаря, вочевидь, виходячи з того, які маніпуляції проводитимуть. Я звернула увагу, що багатьох відправляли до реєстратури за бланками прийому, але, як зʼясувалося, дані про пацієнтів, які від початку поступали через «швидку», передають автоматично, тож нам уже нічого не треба було робити. 

Не соромтеся уточнювати та ставити запитання, адже те, що здається лікарю очевидним і простим, може аж ніяк не буде таким для вас. А головне — не переживайте занадто, медперсонал налаштований позитивно і прагне допомогти, а нюанси на кшталт мовного барʼєру допоможе подолати гугл-перекладач.