"Коли батько дитинки запитав, чи вірю я в Бога, я відповів, що працюю в реанімації і бачив багато див", - згадує лікар з Буковини
"Анестезіолог Ярослав Іванов та хірург Олег Голубченко врятували життя маленькому пацієнту. Після вибуху, після того як евакуювали усіх дітей з свого відділення, по максимуму надали допомогу пораненим, а вже потім і собі, ушили рани які масивно кровили, але на адреналіні не відчувалось ні болі, ні те, що все тіло і обличчя в крові".
Журналіст з Чернівців Вʼячеслав Хабайло зняв спецрепортаж про ракетну атаку росіян на клініку Охматдит.
Лікар з Буковини Ярослав розповідає:
"У відділенні через деякий час після удару я підняв голову догори, де стояв настінний годинник, який не працював, час зупинки зафіксований на 10:43, саме цікаве те, що в іншій будівлі де ми надавали допомогу годинник теж зупинився на цій позначці, я тоді згадав, що зупинка співпала з часом ракетного удару по нашій лікарні.
Перед операцією ми завжди оглядаємо дитинку вже в передопераційній, і потім батьки віддають малечу мені. Тато дитини побачив в нашій recovery room (кімната пробудження) на стінах ікони, він запитав, чи я вірю в Бога? Чи взагалі ми звертаємся за допомогою?. Я сказав, що працюючи у відділенні реанімації багато бачиш див. Вже тоді були якісь передвісники, щось натякало нам на те, що не все гаразд".
Перед операцією ми завжди оглядаємо дитинку вже в передопераційній, і потім батьки віддають малечу мені. Тато дитини побачив в нашій recovery room (кімната пробудження) на стінах ікони, він запитав, чи я вірю в Бога? Чи взагалі ми звертаємся за допомогою?. Я сказав, що працюючи у відділенні реанімації багато бачиш див. Вже тоді були якісь передвісники, щось натякало нам на те, що не все гаразд".
