Фото: fakty.com.ua
Наразі Україна вивчає міжнародний досвід, аналізує ризики, повʼязані з цим питанням
Уже в 130 країнах світу адаптовано законодавство, яке визнає множинне громадянство як інструмент єдності, залучення інвестицій, економічного зростання і зміцнення зв’язків із діаспорою. Міністерство національної єдності України вивчає світовий досвід, адже лібералізація підходів до реформи множинного громадянства може стати корисною і для України. Про це повідомив його очільник Олексій Чернишов, пише Судово-юридична газета.
Як вказує посадовець, множинне громадянство діє у 130 країнах, серед яких: Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, США, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Швейцарія.
Наприклад, громадянство Ірландії можна отримати як друге за походженням. Кіпр пропонує громадянство як друге за умови інвестиційних вкладень. Раніше Німеччина дозволяла зберігати інше громадянство та отримати своє тільки громадянам країн ЄС, Швейцарії, а з 2024 надає таке право й представникам інших держав.
Однак процедура отримання множинного громадянства залежить від законодавства конкретної країни. У деяких державах необхідно народитися на їх території, володіти державною мовою, прожити певний час у країні або укласти шлюб. Водночас в окремих державах існують обмеження, які не дозволяють особам з подвійним громадянством обіймати державні посади.
За словами Чернишова, за роки незалежності мільйони українців опинилися за кордоном – працюючи, навчаючись, розвиваючи бізнес.
«Лише після початку повномасштабного вторгнення понад 6 млн громадян були змушені залишити рідну землю, шукаючи безпеки в інших країнах», - вказує він та зазначає, що цей величезний рух людей спричинив нові виклики для України, але водночас створив безпрецедентні можливості для розвитку зв’язків з міжнародною спільнотою.
«Множинне громадянство – це не лише юридичний статус. Передусім – це про людей. Про тих, хто відчуває себе українцем, незалежно від кордонів», - пояснює Чернишов, - «Перша група – це традиційна українська діаспора. Вона сформувалася ще впродовж ХХ століття, зокрема в Канаді та США. Ці українці, як правило, ніколи не мали паспорта України, але поколіннями зберігали мову, культуру, ідентичність і зв’язок з історичною Батьківщиною. Ми безмежно вдячні їм за підтримку України, популяризацію нашої держави на міжнародній арені та збереження українських традицій у світі.
Друга група – сучасна українська міграція. Ті, хто виїхав з України за останні десятиліття або після початку повномасштабної війни. Багато хто з них тимчасово перебуває за кордоном, але частина – замислюється над тривалим проживанням чи навіть отриманням громадянства країни перебування. Це складне й відповідальне рішення. І якщо вони вирішать пройти цей шлях, наше головне завдання як держави – не втратити з ними зв’язок. Навпаки – запропонувати механізми, які дозволять їм залишатися повноцінною частиною української нації, де б вони не були».
Друга група – сучасна українська міграція. Ті, хто виїхав з України за останні десятиліття або після початку повномасштабної війни. Багато хто з них тимчасово перебуває за кордоном, але частина – замислюється над тривалим проживанням чи навіть отриманням громадянства країни перебування. Це складне й відповідальне рішення. І якщо вони вирішать пройти цей шлях, наше головне завдання як держави – не втратити з ними зв’язок. Навпаки – запропонувати механізми, які дозволять їм залишатися повноцінною частиною української нації, де б вони не були».
Відтак, наразі Україна вивчає міжнародний досвід, аналізує ризики та шукає баланс між відкритістю та національними інтересами.
