Марія Гупало створює свої роботи за допомогою авторської техніки, використовуючи як основу флізелінові шпалери та банер
Мисткиня Марія Гупало представила 53 великоформатні витинанки, над якими працювала впродовж останніх п’яти років. Під час відкриття майстриня провела авторську екскурсію, під час якої розповіла про себе та свою творчість.
Про відкриття виставки повідомляє Чернівецька обласна рада.
«Я народилася і живу у Львові. Навчалася і викладала богослов’я в Українському католицькому університеті.
До мистецтва прийшла через самоосвіту. Витинанка та графіка від самого початку стали моїми улюбленими техніками. На початку творчого шляху я захоплювалася стилем ар-нуво, а також етнічними мотивами — українськими та інших народів світу. З часом я перейшла до широкоформатної витинанки.
Навчання на богословському факультеті УКУ та захоплення філософією стимулювали мої творчі пошуки у сфері абстрактної витинанки. Зокрема, на мій вибір стилю і форми вираження вплинуло зацікавлення філософією діалогу Мартіна Бубера та Емманюеля Левінаса, феноменологією, екзистенціалізмом, богослов’ям ікони, християнськими духовними практиками.
Медитація, пошук божественного через самозаглиблення та діалог з Іншим і Іншими у широкому сенсі, метафора погляду, дотику — це центральні теми моєї творчості останні кілька років. Використовуючи візуальну мову візантійської іконографії, я створюю абстрактні портрети з великими очима, які пронизують глядача поглядом. Також люблю витинати руки — для мене це метафора дотику, комунікації, дарування.
На мою думку, інша особа та світ загалом — це таємниця, яку ми не можемо до кінця осягнути, як би не намагалися. Я висловлюю це переконання через стиль «пльонталізм» — зображення об’єкта за допомогою безлічі навмисно хаотичних ліній, що створюють ефект розсіяності, спонтанності. Таким чином витинанка у мене плавно переходить у графіку, стає «графікою папером у просторі», оскільки готова витинанка нагадує розкидані заплутані нитки, що зависли у повітрі. Тут я надихаюся творчістю Івана Марчука, Джексона Поллока, Марка Ротко, Якова Гніздовського», — розповіла майстриня.
До мистецтва прийшла через самоосвіту. Витинанка та графіка від самого початку стали моїми улюбленими техніками. На початку творчого шляху я захоплювалася стилем ар-нуво, а також етнічними мотивами — українськими та інших народів світу. З часом я перейшла до широкоформатної витинанки.
Навчання на богословському факультеті УКУ та захоплення філософією стимулювали мої творчі пошуки у сфері абстрактної витинанки. Зокрема, на мій вибір стилю і форми вираження вплинуло зацікавлення філософією діалогу Мартіна Бубера та Емманюеля Левінаса, феноменологією, екзистенціалізмом, богослов’ям ікони, християнськими духовними практиками.
Медитація, пошук божественного через самозаглиблення та діалог з Іншим і Іншими у широкому сенсі, метафора погляду, дотику — це центральні теми моєї творчості останні кілька років. Використовуючи візуальну мову візантійської іконографії, я створюю абстрактні портрети з великими очима, які пронизують глядача поглядом. Також люблю витинати руки — для мене це метафора дотику, комунікації, дарування.
На мою думку, інша особа та світ загалом — це таємниця, яку ми не можемо до кінця осягнути, як би не намагалися. Я висловлюю це переконання через стиль «пльонталізм» — зображення об’єкта за допомогою безлічі навмисно хаотичних ліній, що створюють ефект розсіяності, спонтанності. Таким чином витинанка у мене плавно переходить у графіку, стає «графікою папером у просторі», оскільки готова витинанка нагадує розкидані заплутані нитки, що зависли у повітрі. Тут я надихаюся творчістю Івана Марчука, Джексона Поллока, Марка Ротко, Якова Гніздовського», — розповіла майстриня.
Окрім більш традиційних матеріалів — паперу для пастелі, — Марія Гупало створює свої роботи за допомогою авторської техніки, використовуючи як основу флізелінові шпалери та банер.
Мисткиня також експериментує з візуальною мовою витинанки та її виражальними можливостями, розширює тематику, працюючи з досвідами та травмами війни, інклюзією, солідарністю.
