«Я народилася і живу у Львові. Навчалася і викладала богослов’я в Українському католицькому університеті.

До мистецтва прийшла через самоосвіту. Витинанка та графіка від самого початку стали моїми улюбленими техніками. На початку творчого шляху я захоплювалася стилем ар-нуво, а також етнічними мотивами — українськими та інших народів світу. З часом я перейшла до широкоформатної витинанки.

Навчання на богословському факультеті УКУ та захоплення філософією стимулювали мої творчі пошуки у сфері абстрактної витинанки. Зокрема, на мій вибір стилю і форми вираження вплинуло зацікавлення філософією діалогу Мартіна Бубера та Емманюеля Левінаса, феноменологією, екзистенціалізмом, богослов’ям ікони, християнськими духовними практиками.

Медитація, пошук божественного через самозаглиблення та діалог з Іншим і Іншими у широкому сенсі, метафора погляду, дотику — це центральні теми моєї творчості останні кілька років. Використовуючи візуальну мову візантійської іконографії, я створюю абстрактні портрети з великими очима, які пронизують глядача поглядом. Також люблю витинати руки — для мене це метафора дотику, комунікації, дарування.

На мою думку, інша особа та світ загалом — це таємниця, яку ми не можемо до кінця осягнути, як би не намагалися. Я висловлюю це переконання через стиль «пльонталізм» — зображення об’єкта за допомогою безлічі навмисно хаотичних ліній, що створюють ефект розсіяності, спонтанності. Таким чином витинанка у мене плавно переходить у графіку, стає «графікою папером у просторі», оскільки готова витинанка нагадує розкидані заплутані нитки, що зависли у повітрі. Тут я надихаюся творчістю Івана Марчука, Джексона Поллока, Марка Ротко, Якова Гніздовського», — розповіла майстриня.