Юрій Бурбак займався підприємництвом.

 

Після сумної звістки, чернівчани діляться спогадами про Юрія Миколайовича.

«Щойно дізнався, що не стало Юри.
Ми всі так його називали. «Були у Юри», «Зустрів Юру», «Гуділи»/ «лабали» / «вишивали» з Юрою»… нам – хлопцям з центру міста – ніколи не потрібно було зазначати, з яким. Він був один. Всі знали, що мова про Бурбака, якщо про Юру.
Він створив свій власний світ. І це була не якась вигадана модель. Життя навколо нього було іншим, і взаємини з ним були особливими.
Він не був антирадянським, він був не радянським. А головне: Юра це не проголошував, він так жив. І абсолютом цього життя була особиста свобода. Вже тоді.
Якось стояли на розі Котляревського/Університетській біля Товариства «Знання». А де зупинявся Юра, завжди виникала юрба ровесників. Так було і цього разу. Стояли на тротуарі і на проїжджій частині. Раптом, не думаю, що випадково, біля нас зупиняється міліцейська машина і з вікна міліціонер робить зауваження-команду відійти на тротуар. Юра спалахує негайно: «Якби я знав, що у вас така брудна машина, я б сам відійшов». Далі все «за протоколом». 
А скільки таких конфліктів з «нормами» життя було в нього не знає ніхто. Але він ніколи не зрадив власним уявленням про норми.
Днями я йшов у Видавництво. Дорогою зустрів Максима і похвалився, що скоро, за традицією, завітаю з новою книгою до тата – Юра і Олена мої перша читачі.
Максим, зітхнувши, порадив поквапитися.
Я все зрозумів.
Але не встиг.
Напутні слова в останню дорогу відомі, побажання усталені.
Та я впевнений, Юро, що ти й тут вигадаєш щось своє.
Хай тобі все вдасться.», - написав Валентин Ткач.