Домашнє насильство - це кримінальний злочин, особливо небезпечний тоді, коли діти стають його свідками, каже постраждала дівчина Реклама
У Львові пʼяний чоловік напав на чернівецьку волонтерку, яка захистила жінку з дітьми від побоїв. Про це розповіла у Фейсбук журналістка та волонтерка Іванка Антонюк. Вона стала свідком насильства і намагалася допомогти постраждалим, а через це її жорстоко побили.
"У перші 20 хвилин мого перебування у Львові я стала очевидицею домашнього насильства при дітях, а коли заступилася — мене повалили на землю та побили ногами", - каже волонтерка.
Вийшовши з таксі вона почула крики та плач дітей, та матюки чоловіка. Підійшовши ближче, побачила чоловіка, який підбіг до дружини з двома маленькиими дівчатками і вдарив її кулаком у лице. Потім схопив за плече й почав сіпати.
"Зрозумівши, що попередні спроби зупинити нападника його товаришем (як виявилось пізніше - кумом) не подіяли, я застосувала перцевий балончик. ...Після цього він накинувся на мене, збив на землю й почав бити ногами, по дорозі поваливши дівчину свого кума на землю, яка намагалася зупинити його напад на мене. Коли чоловіка відтягнули, а мені допомагали встати, він вирвався і продовжив бити мене ногами", - розповідає чернівчанка.
Наступного дня дівчина написала заяву, зняла побої та передала поліції контакти свідків. Проте це був тільки початок історії.
"У понеділок я прийшла дати додаткові показання та забрати витяг із реєстру досудових розслідувань. Десять разів перепитала у слідчого, чи не потраплять мої контакти або адреса до нападника. Мене запевнили: «Звісно ж ні. Ми його викликали поки що як свідка, жодними даними ми не ділитимемось». За словами Іванки, далі розпочалися проблеми:
Але вже за півтори години після виходу з відділення мені почали дзвонити з невідомого номера: спочатку на телефон, потім у WhatsApp. Я не брала слухавку — у мене та команди були вихідні після фестивалю. Згодом телефонує моя бабуся (!!) і каже, що до неї подзвонив «волонтер з Франківська» й передав: «Не можу додзвонитися до вашої внучки, ні на особистий, ні на робочий номер» (останній я НЕ вказувала як контактний для поліції і не повідомляла про нього взагалі). І диктує саме той, з якого мені дзвонили раніше.
Діалог (скорочено):
— Добрий день, я волонтер. Вас знає пів Києва і Чернівців, тож я вирішив зателефонувати. У нас стався конфлікт у Львові минулого тижня, тож я хотів би запросити на каву і пояснити ситуацію.
— Мені немає про що говорити з людиною, яка б’є дружину, ще й при дітях.
— Ви не розумієте, я її не бив, просто за плече потягнув. Моя дружина сидить поруч, вона все підтвердить.
— Я спілкуватимуся з вами тільки через адвокатів чи поліцію.
— Давайте зустрінемось і обговоримо. Про вас гарні відгуки у моїх побратимів.
— Мені байдуже, хто ви. Нам немає про що говорити.
— ВАМ БАЙДУЖЕ НА ВІЙСЬКОВИХ, ТАК?!
— Не маніпулюйте. Я не буду з вами зустрічатися.
— Та чого ти, сонечко, боїшся мене? Давай вийдемо на каву.
— Ви хочете зам’яти справу? Я не заберу заяву.
— Та ні, я не хочу зам’яти, просто давай поговоримо за кавою.
— Гарного дня".
Але вже за півтори години після виходу з відділення мені почали дзвонити з невідомого номера: спочатку на телефон, потім у WhatsApp. Я не брала слухавку — у мене та команди були вихідні після фестивалю. Згодом телефонує моя бабуся (!!) і каже, що до неї подзвонив «волонтер з Франківська» й передав: «Не можу додзвонитися до вашої внучки, ні на особистий, ні на робочий номер» (останній я НЕ вказувала як контактний для поліції і не повідомляла про нього взагалі). І диктує саме той, з якого мені дзвонили раніше.
Діалог (скорочено):
— Добрий день, я волонтер. Вас знає пів Києва і Чернівців, тож я вирішив зателефонувати. У нас стався конфлікт у Львові минулого тижня, тож я хотів би запросити на каву і пояснити ситуацію.
— Мені немає про що говорити з людиною, яка б’є дружину, ще й при дітях.
— Ви не розумієте, я її не бив, просто за плече потягнув. Моя дружина сидить поруч, вона все підтвердить.
— Я спілкуватимуся з вами тільки через адвокатів чи поліцію.
— Давайте зустрінемось і обговоримо. Про вас гарні відгуки у моїх побратимів.
— Мені байдуже, хто ви. Нам немає про що говорити.
— ВАМ БАЙДУЖЕ НА ВІЙСЬКОВИХ, ТАК?!
— Не маніпулюйте. Я не буду з вами зустрічатися.
— Та чого ти, сонечко, боїшся мене? Давай вийдемо на каву.
— Ви хочете зам’яти справу? Я не заберу заяву.
— Та ні, я не хочу зам’яти, просто давай поговоримо за кавою.
— Гарного дня".
Іванка Антонюк каже, що подібні випадки не повинні замовчуватися чи вирішуватися неофіційними "домовленостями".
"Це історія не про те, що побили мене. Це історія про двох дівчат та дружину, які в будь-який момент можуть бути побитими тим, хто повинен їх захищати. Побитими, бо він сильніший і "не в настрої" чи "сама довела". Побитими кулаками по обличчю замість конструктивного діалогу, як це прийнято у цивілізованому суспільстві. Це про виховання дівчат, які переймають патерни поведінки батьків. Які, коли виростуть, вважатимуть, що це нормально, коли їх гамселить їхній чоловік - бо ж так робив батько.
Домашнє насильство - це не про "не виносити сварки з дому" і не про "б'є значить любить". Це кримінальний злочин, особливо небезпечний тоді, коли діти стають його свідками. Подібні випадки не повинні замовчуватися чи вирішуватися неофіційними "домовленостясм".
Я звертаюся до суспільства та органів влади з проханням забезпечити жертвам та свідкам домашнього насильсва належний правовий та психологічний захист, а також гарантії безпеки", - каже дівчина.
Домашнє насильство - це не про "не виносити сварки з дому" і не про "б'є значить любить". Це кримінальний злочин, особливо небезпечний тоді, коли діти стають його свідками. Подібні випадки не повинні замовчуватися чи вирішуватися неофіційними "домовленостясм".
Я звертаюся до суспільства та органів влади з проханням забезпечити жертвам та свідкам домашнього насильсва належний правовий та психологічний захист, а також гарантії безпеки", - каже дівчина.
Відео конфлікту з камери спостереження можна переглянути на нашому телеграм-каналі.
