"У перші 20 хвилин мого перебування у Львові я стала очевидицею домашнього насильства при дітях, а коли заступилася — мене повалили на землю та побили ногами", - каже волонтерка.

"Зрозумівши, що попередні спроби зупинити нападника його товаришем (як виявилось пізніше - кумом) не подіяли, я застосувала перцевий балончик. ...Після цього він накинувся на мене, збив на землю й почав бити ногами, по дорозі поваливши дівчину свого кума на землю, яка намагалася зупинити його напад на мене. Коли чоловіка відтягнули, а мені допомагали встати, він вирвався і продовжив бити мене ногами", - розповідає чернівчанка.

"У понеділок я прийшла дати додаткові показання та забрати витяг із реєстру досудових розслідувань. Десять разів перепитала у слідчого, чи не потраплять мої контакти або адреса до нападника. Мене запевнили: «Звісно ж ні. Ми його викликали поки що як свідка, жодними даними ми не ділитимемось». За словами Іванки, далі розпочалися проблеми:

Але вже за півтори години після виходу з відділення мені почали дзвонити з невідомого номера: спочатку на телефон, потім у WhatsApp. Я не брала слухавку — у мене та команди були вихідні після фестивалю. Згодом телефонує моя бабуся (!!) і каже, що до неї подзвонив «волонтер з Франківська» й передав: «Не можу додзвонитися до вашої внучки, ні на особистий, ні на робочий номер» (останній я НЕ вказувала як контактний для поліції і не повідомляла про нього взагалі). І диктує саме той, з якого мені дзвонили раніше.

Діалог (скорочено):
— Добрий день, я волонтер. Вас знає пів Києва і Чернівців, тож я вирішив зателефонувати. У нас стався конфлікт у Львові минулого тижня, тож я хотів би запросити на каву і пояснити ситуацію.
— Мені немає про що говорити з людиною, яка б’є дружину, ще й при дітях.
— Ви не розумієте, я її не бив, просто за плече потягнув. Моя дружина сидить поруч, вона все підтвердить.
— Я спілкуватимуся з вами тільки через адвокатів чи поліцію.
— Давайте зустрінемось і обговоримо. Про вас гарні відгуки у моїх побратимів.
— Мені байдуже, хто ви. Нам немає про що говорити.
— ВАМ БАЙДУЖЕ НА ВІЙСЬКОВИХ, ТАК?!
— Не маніпулюйте. Я не буду з вами зустрічатися.
— Та чого ти, сонечко, боїшся мене? Давай вийдемо на каву.
— Ви хочете зам’яти справу? Я не заберу заяву.
— Та ні, я не хочу зам’яти, просто давай поговоримо за кавою.
— Гарного дня".

"Це історія не про те, що побили мене. Це історія про двох дівчат та дружину, які в будь-який момент можуть бути побитими тим, хто повинен їх захищати. Побитими, бо він сильніший і "не в настрої" чи "сама довела". Побитими кулаками по обличчю замість конструктивного діалогу, як це прийнято у цивілізованому суспільстві. Це про виховання дівчат, які переймають патерни поведінки батьків. Які, коли виростуть, вважатимуть, що це нормально, коли їх гамселить їхній чоловік - бо ж так робив батько.

Домашнє насильство - це не про "не виносити сварки з дому" і не про "б'є значить любить". Це кримінальний злочин, особливо небезпечний тоді, коли діти стають його свідками. Подібні випадки не повинні замовчуватися чи вирішуватися неофіційними "домовленостясм".

Я звертаюся до суспільства та органів влади з проханням забезпечити жертвам та свідкам домашнього насильсва належний правовий та психологічний захист, а також гарантії безпеки", - каже дівчина.