Меблеве мистецтво Буковини. Науковець Остап Курик про унікальні крісла кінця ХІХ століття митрополита Буковини і Далмації

ЖК Uptown Будівельна компанія Ярко Ярковиця Чернівці Буковина

Відреставровані крісла передали до Історичного музею Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Реклама

Кафедра декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва факультету архітектури, будівництва та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ завершила відповідальну реставраційну роботу, що має виняткове історико-культурне значення для Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича й усієї Буковини.

Про значення роботи реставратора та відновлених предметів мебелі кінця ХІХ століття, які належали митрополиту Буковини і Далмації та були частиною інтер’єрів його резиденції, говоримо з викладачем кафедри декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва Остапом Куриком.

Розкажіть, будь ласка, чому ви обрали досліджувати реставраційні процеси?

"Реставрація для мене - це можливість не просто відновлювати об’єкти, а заново відкривати історію, заховану в матеріалі. Кожен предмет, особливо меблі ХІХ століття, має власну біографію, а завдання реставратора - її прочитати і зберегти. Мене завжди приваблювало поєднання наукового підходу й тонкої ручної роботи, яка вимагає терпіння, знань і поваги до авторської техніки. Дослідження реставраційних процесів дозволяє зрозуміти не лише технології минулого, а й те, як мислили майстри того часу".

Фото надав Остапом Куриком

Чи можна говорити про традицію меблевого мистецтва на Буковині?

"Так, безумовно. На Буковині працювали меблярі. Вижницька реставраційна школа, сформована при нашій кафедрі, спирається на поєднання академічного підходу та практичної роботи з автентичними об’єктами. Ми співпрацюємо з музеями, архівами, залучаємо студентів до реальних реставраційних проєктів, і це створює особливе середовище, яке можна назвати локальною буковинською школою".

Як відбувалася реставрація крісел митрополита Буковини і Далмації? Чим вони унікальні?

"Реставрація проходила у кілька етапів: фотофіксація стану, аналіз матеріалів, консервація деревини, відновлення різьблених фрагментів, очищення та стабілізація оксамитової оббивки.
Унікальність крісел полягає у поєднанні буковинської традиції з європейською декоративною мовою кінця ХІХ століття. Одне з крісел - представницьке, з розкішною різьбою та оксамитом, інше - стриманіше, але не менш майстерно виконане. Обидва предмети демонструють високий рівень меблевого мистецтва того часу".

Як молоді спеціалісти ставилися до процесу реставрації крісел?

"Студенти другого магістерського рівня вищої освіти – Івана Остафійчука та Олександра Кошмана підійшли до роботи з великою відповідальністю. Для них це був шанс попрацювати з музейними пам’ятками, зрозуміти матеріал, спробувати себе в реальних умовах реставраційної майстерні. Вони були вмотивовані та зацікавлені."

Фото надав Остапом Куриком

Чи збереглися документи, які підтверджують походження крісел (фото)?

"Перед початком реставрації була проведена детальна фотофіксація магістрами кафедри Архітектури, урбаністики та збереження об’єктів ЮНЕСКО. Це дозволило задокументувати автентичний вигляд предметів, зафіксувати пошкодження та втрати, а також забезпечило наукову базу для подальших відновлювальних заходів. Наявність такої фіксації значно підвищує наукову цінність роботи й водночас підкреслює міждисциплінарний підхід університету до збереження культурної спадщини"

Фото надав Остапом Куриком

З якими найскладнішими матеріалами довелося працювати у реставрації цих крісел?

"Найбільше викликів створили старі текстильні елементи - оксамитова оббивка, яка за століття втратила частину структури та кольору. Також непростою була робота з окремими ділянками різьблення, де деревина виявилася ослабленою або деформованою".

Фото надав Остапом Куриком

Наскільки важливо під час реставрації дотримуватися саме автентичних матеріалів?

"Це принципово важливо. Використання автентичних або максимально наближених матеріалів дозволяє зберегти історичну правду про предмет. Наша мета - не переробити річ, а зберегти її первісний характер і техніку майстрів кінця ХІХ століття".

Що є найбільш вразливим у дерев’яних меблях кінця ХІХ століття і як Ви це відновлювали?

"Найвразливішою є структура деревини, особливо у місцях з'єднань та декоративного різьблення. Ми проводили зміцнення волокон, консервацію ослаблених ділянок і акуратне очищення поверхонь, щоб зберегти фактуру".

Які найбільші помилки люди роблять, коли самостійно реставрують старі меблі?

"Звісно, найпоширенішими помилками є агресивне шліфування, використання побутових хімікатів, заміна автентичних матеріалів сучасними, а також намагання осучаснити предмет замість того, щоб зберегти його історичний вигляд".

Чи є популярні міфи, з якими Вам найбільше доводиться боротися?

"Один із міфів, що реставрація має зробити предмет як новий. Інший, що старі меблі можна відремонтувати будь-якими доступними засобами. І, звичайно, уявлення, що реставрація - це звичайний ремонт".

Чому реставрація меблів – це не просто ремонтування старих речей?

"Ремонт відновлює функцію, а реставрація - зміст. Ми працюємо з культурною спадщиною, історією, матеріалом та стилем. Наша мета є збереження автентичності, а не змінити предмет".

Що дає Вам сили працювати з такими складними об’єктами?

"Розуміння, що ми зберігаємо частину історії нашого краю. І, звісно, результат, коли з під шарів часу знову проступає красота майстерної роботи".

Яким Ви бачите розвиток реставрації меблів у найближчі 10 років?

"Очікую зростання ролі наукових методів: 3D-сканування, матеріалознавчих досліджень, консерваційних технологій. Але водночас ручна майстерність залишиться основою, бо жодна технологія не замінить чуття і досвіду реставратора".

Що потрібно нам як суспільству, щоб зберігати такі предмети інтер’єру?

"Перш за все усвідомлення цінності спадщини. Не менш важливо підтримувати музеї, освітні програми, реставраційні майстерні. А ще створювати умови, за яких молоді фахівці захочуть залишатися в Україні й працювати з унікальними об’єктами нашої історії".

Фото надав Остапом Куриком

Ярослав-Георгій Тунь спеціально для "Чернівецького променя".