Батько хлопця нині на фронті
Від важких поранень у лікарні помер відважний воїн з Буковини Юрій Сумарюк. Військовий отримав важкі осколкові поранення на фронті.
Про це повідомляє Комарівська гімназія.
"Страшна і болюча звістка сколихнула всю нашу шкільну родину: сьогодні перестало битися серце нашого випускника Юрія Сумарюка, який помер, перебуваючи на лікуванні, після важких осколкових поранень.
Невимовний біль і смуток огортають душу. Ще одне імʼя Героя - Захисника, який залишався вірний Україні до останнього свого подиху, викарбовано в нашій памʼяті.
Щирі співчуття мамі, татові, який знаходиться на передовій, братові, сестрі та всій родині. Сумуємо разом з вами та низько схиляємо голови у скорботі.
Світла і вічна памʼять Героюі", - йдеться у повідомленні.
Невимовний біль і смуток огортають душу. Ще одне імʼя Героя - Захисника, який залишався вірний Україні до останнього свого подиху, викарбовано в нашій памʼяті.
Щирі співчуття мамі, татові, який знаходиться на передовій, братові, сестрі та всій родині. Сумуємо разом з вами та низько схиляємо голови у скорботі.
Світла і вічна памʼять Героюі", - йдеться у повідомленні.
Зі спогадів класного керівника Наталки Дорожкіної:
"Сьогодні Юри не стало…
Може це неправда???
Може помилка?
На жаль, ні.
Невимовний біль ятрить душу…
У вирі думок, що настирливо переслідують одна одну, згадую цього милого хлопчика: стрункий, охайний, врівноважений і одночасно в міру жартівливий зі скромною і до болю щирою посмішкою. Його зошити мали «аптечний вигляд», а почерк був бездоганним. Інтелектуальні здібності дозволяли схоплювати новий матеріал без особливих зусиль.
А шкільні свята… Він був неперевершеним під час жартівливих сценок, танців та серйозним і відповідальним під час урочистих лінійок.
Думки, думки….спогади…
Енний раз переглядаю шкільні відео…
Боже, а як мама? А як тато?
Молюся за вас.
Золотий наш хлопчику, ти завжди тішив наше серце, а сьогодні воно розривається на шматки.
Вдячна твоїм батькам за зразкове виховання сина, за те, що ти був у моєму житті."
Може це неправда???
Може помилка?
На жаль, ні.
Невимовний біль ятрить душу…
У вирі думок, що настирливо переслідують одна одну, згадую цього милого хлопчика: стрункий, охайний, врівноважений і одночасно в міру жартівливий зі скромною і до болю щирою посмішкою. Його зошити мали «аптечний вигляд», а почерк був бездоганним. Інтелектуальні здібності дозволяли схоплювати новий матеріал без особливих зусиль.
А шкільні свята… Він був неперевершеним під час жартівливих сценок, танців та серйозним і відповідальним під час урочистих лінійок.
Думки, думки….спогади…
Енний раз переглядаю шкільні відео…
Боже, а як мама? А як тато?
Молюся за вас.
Золотий наш хлопчику, ти завжди тішив наше серце, а сьогодні воно розривається на шматки.
Вдячна твоїм батькам за зразкове виховання сина, за те, що ти був у моєму житті."
