Понад 150 років тому чернівецьке пиво експортували до Німеччини та Австрії
Чернівці-Буковина", - підписали фото у дописі.
Щоб зацікавити селян, виробники використовували своєрідний маркетинговий хід — розливали пиво у гарні, незвичні пляшки, що нагадували сучасні сувенірні коньячні.
Першу броварню у колишньому приміщенні монетного двору в Садгорі започаткував барон Гартенберг, пише БуковинаІнфо.
У книзі Раймунда Кайндля "Історія Чернівців" йдеться про те, що до кінця XVIII століття у місті почали працювати ще дві броварні, але їх продукція була неякісною і дорогою. Влада намагалася регулювати ціни, і 1788 року окружне управління погрожувало пивоварам, що їхні відмовки при ціні на ячмінь не будуть братися до уваги і лише "спричинять те, що їхні броварні будуть навіть втрачені і в них призначатимуться пивовари по службовій лінії".
Пивоварні стали відкривати при гуральнях поміщицьких господарств у Чернівцях, на Жучці та Рогізні. Втім особливого попиту напій не мав. Адже спершу для його виготовлення використовували дикий хміль.
1793 року в трьох місцевих пивоварнях зварили 1160 бочок пива, а 1801-го – 1650. У 1851 році вже працювало 25 броварень.
Із винайденням пресованих дріжджів і великих капіталовкладень в обладнання броварень почали виготовляти справжнє пиво. Але його обсяг був незначний. За рік у кількох броварнях виготовили лише 25 тисяч віденських відер пива (одне віденське відро дорівнювало 56,6 літра). Тому значну його частину завозили зі Львова, Освенцима і Тешена. Дозволити собі дороговартісний напій могли не всі верстви населення, тому для простого люду виготовляти пиво з кукурудзяного борошна у броварні Йозефа Балабана.
Та поступово обсяг пивної продукції зростав. Наприклад, 1851 року на місцевих броварнях було вироблено шість тисяч галонів пива міцністю 10-14 і більше градусів, а протягом 1908-1912 років – уже 148 тисяч галонів.
1851 року сімдесят робітників працювали на двадцяти п’яти підприємствах із виготовлення пива.
Перший акціонерний пивоварний завод у Чернівцях відкрили 1869 року. Пиво тут розливали у фірмові пляшки коричнюватого кольору з видутими написами та відповідною символікою. Пивзавод було засновано групою місцевих підприємців – Генріхом Вагнером, Маркусом Цукером, Ісааком Рубінштейном та архітектором Грегором як акціонерне об’єднання зі статутним фондом 250 тисяч флоринів. Тут випускали пиво "Баварське", яке експортували до Румунії, Німеччини та Австрії.
Невдовзі підприємство стало одним із найпотужніших виробників пива Австро-Угорської імперії. Бувало, що пиво перевозили на величезні відстані, але й після далекої мандрівки воно не втрачало свого смаку, що тоді було дивиною. На той час це чернівецьке підприємство пивоварної галузі прирівнювалося до пивзаводів Австрії й Німеччини. Для нього щороку доставляли до 1100 центнерів ячменю з Румунії та Бессарабії, а також до 200 центнерів хмелю – з Чехії.
Цікаві факти
1884 року в Чернівцях створили "Перше Буковинське акціонерне товариство пивоварів". Буковинські та львівські броварі 1911 року об’єдналися у галицько-буковинський пивний картель, монополізувавши таким чином виробництво та збут пива у краї.
Із розвитком пивоваріння у Чернівцях почало з’являтися чимраз більше шинків, гостинних дворів і спеціалізованих пив’ярень, де можна було випити пива. Так, 1788 року в місті вже було 20 гостинних дворів і 15 пив’ярень.
Міські чиновники намагалися контролювати вартість напоїв, аби уникнути змов між власниками стосовно підвищення цін. Так, літр пива коштував від 28 до 40 геллерів (100 геллерів дорівнювали одній кроні).
У Чернівцях запровадили так званий пивний акциз. Кошти від нього, а також "котлові" гроші (за виробництво горілки) були одними з найбільших джерел поповнення міської скарбниці. Скажімо, 1907 року від пивоварів надійшло 174, 5 тисячі крон.
Історик Кайндль у своїй книзі "Історія Чернівців" згадує, що 1783 року фон Енцерберг запропонував відкрити міську корчму і прибутки від неї використати на оплату роботи чиновників магістрату. Адже такі заклади були досить популярними і приносили чималий зиск.
