«Реставрацію починали з даху, це основне, потім вже робота зі стінами, і всередині. Тому що якщо дах тече, буде затікання по фасаду, тоді результатів ніяких не буде. І мій колега зробив проєкт реставрації даху.
 
Якщо пригадати, то шпиль мав нахил відносно осі, він вже був похилений, тобто це все розібрали, заново зробили з нових матеріалів, якісно, це буде на століття».
 
І вже після цієї роботи громада вирішила продовжувати реставрацію фасаду, тому що це вже наступний етап.
 
Фасадом вже займався я, а саме: проєктом реставрації. Ми його зробили, віддали громаді, і вони почали реставрацію основної вежі».

«Я знімав зразки, це зондаж називається, штукатурки, цегли, каменю, і ми відправляли до Києва в лабораторію. Там їх досліджували на автентичність і на склад.
 
Тому що на цій будівлі, і, взагалі, на всіх пам'ятках архітектури, які охороняються, матеріали, якими виконується реставрація, мають бути приближеними до автентичних або взагалі за ідентичним складом.
 
Лабораторія, досліджуючи ці зразки, нам прописала, що це за матеріали і створили рецепти цих розчинів, за якими, замовник і вже генпідрядник мав робити ці розчини».

«Вони надпрості. Тобто там нема ж сучасних матеріалів, будувалося понад 130 років тому. Це звичайний пісок.
 
Просто він має бути чистий, вимитий, без домішків будь-яких. Це кварцевий пісок, річковий. Це гашене вапно. Його дуже велика кількість у рецепті, і цемент низької марки, а за пропорцією його там, дуже мало. Тобто це неміцний розчин.
 
Але і цегла, з якої збудований храм, також низької марки. Тому не можна міцні, дуже цементні розчини нанести на склепну основу, тому що воно просто відстрілить за законами фізики, і буде знов обвалюватися. Облицювання має бути за маркою таке саме, як основа, як ці стіни чи фундаменти».

«На початку реставрації фасаду, роботи виконував чернівецький підрядник.
 
Деструктивну штукатурку, яка там була, яка просто осипалася, будівельники зняли, почистили і заново спеціальними розчинами відновлювали.
 
Основну вежу зробили, відтинькували повністю, цей розчин тиньк називається. 
 
Але роботи з фасадом, це не тільки облицювання. За проєктом є відновлення декоративних кам'яних частин, їх там безліч на цій вежі. І цей підрядник, чернівецький, він мав повністю всі робити виконувати. Проте у Чернівцях таких майстрів по роботі з каменем немає. Взагалі, дуже важко з реставраторами, з школою реставраторів, їх немає. Тому громада шукала майстрів у Львові, де є декілька приватних майстерень».

«Коли ми шукали варіанти як би це зробити, то у генпідрядника, який хотів взятися за цю роботу, у планах було робити форми або сканувати деталі 3D-сканером, і відправляти в майстерню, які працюють з каменем, щоб вийшло ідеально. І фрезою це все висікалося б, і привозили вже готовий один в один елемент.
 
Проте за правильном шляхом реставрації не можна кам’яні деталі видалити, і нові закріпити. Деталі мають дороблятися з частинок такого ж матеріалу. Тому від такого варіанту відмовилися. 
 
І знайшли реставраторів зі Львова, які зараз будуть ще працювати, поки є погодні умови. 
  
І вони вже дуже багато зробили якісної роботи з реставрації кам'яних деталей: розчищення, додавання втрачених елементів, і це все дуже професійно. Усі кам’яні елементи - це піщаник з вмістом вапняку, такий вапняно-піщаник. І треба брати глибу такого піщаника ідентичного складу, і вже на місці вирізати менші частинки, і там, де не вистачає, їх туди ін'єктувати, і на місці обробляти.
 
Правильна реставрація - це от те, що зараз робить ця майстерня.
 
У них, розумієте, є досвід, вони спеціалісти і вони знають, як це зробити».

«От це грубий елемент, який майстер спершу обробляє вручну. Він працює як скульптор, спочатку знімає зайве по великій формі, а потім переходить до дрібної роботи, орієнтуючись на промальований рисунок.

Тут можна побачити різницю: ось ця частина ще груба, необроблена, а поруч уже готовий фрагмент. Ця ділянка ще потребує доведення, так само як і квіточка, яку майстер лише почав формувати. От така кропітка робота».

«Ні, не думаю. Зі свого досвіду скажу, до якогось періоду часу, мені це також не було цікаво. От, є будівля костелу, є, а я не розумів, що ж тут на ній робити?
 
Тобто що тут проєктувати? Будівля є, візьміть малярів, пофарбуйте, підшпаклюйте і ще щось. Десь, отаке ж відношення було. А чого воно таке було?
Тому що навіть у вузах, де я навчався, дуже маленький відсоток було виділено часу на реставрацію. І вона була в програмі освітній, але знаєте, без чого? Без практики. Не було практичних занять, навіть отаких екскурсій, які ми намагаємося проводити до костелу.
 
Сподіваюся, що такі ознайомчі екскурсії додадуться в досвід молоді, в бажання думати про збереження пам’яток. А коли ти сухо лекції слухаєш, то воно тобі і не прийде. Немає розуміння, навіщо це треба.
 
Ага, дивись, воно сипеться, а може би його відремонтувати, відреставрувати і це побачать ще через 200 років.
 
А так, як у нас в місті ситуація з цим, багато є фасадів, які просто зникли, ніяких матеріалів історичних чи фотографій немає. І все, це втрачені фасади, їх не відновиш. Немає з чого відновлювати. Тобто додумувати, це вже не реставрація. Треба зберігати це все вчасно".

"У нас в країні за всі роки мого життя, весь час складні періоди, і такими речами як реставрація, було не на часі займатися.
 
Зараз у місті працює програма співфінансування. І свідомі мешканці, які проживають у цікавих історичних будинках, вони можуть звертатися у міськраду для того щоб відновити фасад.

Тобто, якщо людина розуміє і цінує те, що вона живе в цьому будинку, і вона вважає, що це її будинок, навіть, якщо в неї там просто квартира, то на умовах співфінансування може відновити фасад свого будинку. Люди тоді цінують, адже вони теж кошти свої вкладають.

Найосновніше, що ініціатором реставрації має бути мешканець або група мешканців. А влада має виділити кошти з бюджету для збереження міста, і історичної цінності цього будинку.
 
Місто реально руйнується. Люди роками фарбували матеріалами, якими взагалі цього робити не можна, і вони ще більше руйнують фасади. Неправильні матеріали шкодять, і здавалось би, що нормально пофарбували чи підшпаклювали, але якщо не тими матеріалами, тоді тільки гірше".

"Так. Все вірно. Реставратори каменю за два тижні виїжджають з костелу, тому що погодні умови більше не сприятимуть роботі. Я спілкувався з ними, у їхніх планах повернутися навесні й продовжити реставрацію декоративних кам’яних елементів. Їх там дуже багато, тож роботи ще чимало.
 
А ще, спілкуючись із реставраторами, дізнався цікаву інформацію. Є розмови про можливу реставрацію інтер’єрів. Це справді дуже цікава та масштабна робота. Але для цього потрібна відповідна документація, а її поки немає, її ніхто не замовляв. Тому наразі зосередилися на фасаді, а до внутрішніх робіт, ймовірно, повернуться вже згодом".

"З Польщі приїжджає група фахівців, які стежать за ходом реставрації костелу. І вони, чесно кажучи, великі молодці. Вони фактично зупинили роботу генпідрядника з Чернівців, і це було дуже правильно.
Бо він уже почав робити те, чого не вміє, і це могло нашкодити об’єкту. Після цього до роботи допустили реставраторів по каменю з Львова, і це велика удача для цієї будівлі. Якби генпідрядник продовжив робити все сам, хорошого результату там би точно не було. Нічим було б похвалитися, от і все".

"Раніше були реставратори, і був інститут з реставрації в Черніцях. Але його похоронили і все. Немає.
 
Тобто питання освіти дуже потрібно для нашого міста. Тут є що робити. А навіщо запрошувати з інших міст, якщо це можна було би на місці зробити?
 
У Львові є Академія мистецтв. Є приватні майстерні, де працюють переважно викладачі цього закладу, які залучають студентів на практику, і студенти мають де на реальних об'єктах вчитися. Попрацювати, набиратись досвіду. Там є майстри, які у цих майстернях працюють весь час. І вони так розвиваються.
 
Львів дуже молодці, а ми значно відстаємо у культурному та реставраційному плані, починаючи з освіти. У Львові реставраційні роботи почали ще 10 років тому, підхід там комплексний. У нашому випадку не все можна змінити за два-три роки, але прогрес є, і сподіваємося, що він і далі буде розвиватися".