Захисник приїхав з Куп’янська, і чекав на свій ранковий рейс до Новодністровська
У Чернівцях з залу автовокзалу вигнали військового, який приїхав з фронту і не мав де переночувати. Захисник приїхав з Куп’янська, і чекав на свій ранковий рейс до Новодністровська.
Про цей випадок розповів очевидець події Костянтин Костащук.
"Жах це те що я побачив сьогодні на автовокзалі в Чернівцях.
Уявіть собі: ти їдеш з Куп’янська у відпустку до Новодністровська. З різних причин у кишені лише 100 гривень. Приїздиш увечері на вокзал. Є можливість дістатися маршруткою до Новодністровська тільки зранку. Сідаєш в зал очікування і чекаєш. Але о 21:30 тебе виганяють, бо зал зачиняють.
І це взимку. У період війни. Коли на вулиці до мінус 15 градусів морозу.
Я сьогодні з такою історією зіткнувся особисто, бо просто проводжав знайомого, який приїжджав у гості й повертався назад до Києва. Але те, що я побачив, мене, чесно кажучи, шокувало", - пише чоловік.
Уявіть собі: ти їдеш з Куп’янська у відпустку до Новодністровська. З різних причин у кишені лише 100 гривень. Приїздиш увечері на вокзал. Є можливість дістатися маршруткою до Новодністровська тільки зранку. Сідаєш в зал очікування і чекаєш. Але о 21:30 тебе виганяють, бо зал зачиняють.
І це взимку. У період війни. Коли на вулиці до мінус 15 градусів морозу.
Я сьогодні з такою історією зіткнувся особисто, бо просто проводжав знайомого, який приїжджав у гості й повертався назад до Києва. Але те, що я побачив, мене, чесно кажучи, шокувало", - пише чоловік.
Пан Костянтин розповів, що у залі очікування, окрім військового, перебували ще й люди з дітьми.
"Я не думаю, що в період війни, у зимовий час, можна виганяти людей на вулицю із залу очікування. Тим більше знаючи, що до Новодністровська вночі людина ніяк не добереться. Але крім того, в залі були батьки з дітьми, які чекали автобус, що запізнювався, і були військові, які чекали рейс до Києва. Це просто жах.
Це нормально у 2026 році, коли війна в нас із 2014 року?
Я підійшов до одного з військових, запитав, як його звати. Валерій. Я почав розпитувати: звідки, куди їде, де служить. Він служить у 14-й бригаді", - додає очевидець.
Це нормально у 2026 році, коли війна в нас із 2014 року?
Я підійшов до одного з військових, запитав, як його звати. Валерій. Я почав розпитувати: звідки, куди їде, де служить. Він служить у 14-й бригаді", - додає очевидець.
Зі слів захисника, він їде з Куп’янська до Новодністровська.
"Я питаю:
— А що плануєш робити до ранку?
А він каже:
— Та, напевно, тут буду чекати…
І показує пальцем на лавицю, яка стоїть надворі біля автовокзалу.
Кажу йому:
— А якийсь готель чи хостел знайти?
А він відповідає:
— А за що, якщо 100 гривень у кишені?
Тут багато хто скаже: «Військові добре заробляють», або «міг пропити», або «обманює», або що це якийсь шахрай. У людей можуть бути різні думки. Але я бачив, як він пішов у хостел, як зайшов туди — він був абсолютно тверезий. І в житті бувають різні ситуації, коли гроші можуть просто закінчитися або їх може не бути взагалі.
Ми з другом допомогли коштами, щоб він зміг переночувати та поїсти. Я сказав:
— Друже я сам ветеран, ось, йди відпочивай. Ти заслужив. Вдало доїхати додому.
Я бачив, як у нього просто пішли сльози. В абсолютно порожніх очах, які бачили війну, виступили сльози", - розповів пан Костянтин про діалог із захисником.
— А що плануєш робити до ранку?
А він каже:
— Та, напевно, тут буду чекати…
І показує пальцем на лавицю, яка стоїть надворі біля автовокзалу.
Кажу йому:
— А якийсь готель чи хостел знайти?
А він відповідає:
— А за що, якщо 100 гривень у кишені?
Тут багато хто скаже: «Військові добре заробляють», або «міг пропити», або «обманює», або що це якийсь шахрай. У людей можуть бути різні думки. Але я бачив, як він пішов у хостел, як зайшов туди — він був абсолютно тверезий. І в житті бувають різні ситуації, коли гроші можуть просто закінчитися або їх може не бути взагалі.
Ми з другом допомогли коштами, щоб він зміг переночувати та поїсти. Я сказав:
— Друже я сам ветеран, ось, йди відпочивай. Ти заслужив. Вдало доїхати додому.
Я бачив, як у нього просто пішли сльози. В абсолютно порожніх очах, які бачили війну, виступили сльози", - розповів пан Костянтин про діалог із захисником.
Чоловік сподівається на розголос про дану неприємну ситуацію.
"Я думав, що після того, що я бачив на Донбасі, мене вже важко буде здивувати. Але сьогоднішній вечір мене здивував.
Я дуже надіюся, що цей пост побачить адміністрація автовокзалу і їй буде соромно.
До речі, потім я мав розмову з одним із працівників автовокзалу, який сказав:
«Та на початку в нас і було відкрито, але тут хлопці випивали, билися, і ми просто закриваємо».
Я, звісно, не захищаю тих, хто випиває, особливо у формі. Але, люди, не забувайте: вони бачили страшні речі. І те, що в нас у голові, можуть до кінця зрозуміти тільки військові.
А для таких випадків є ВСП, патрульна поліція і охоронники того ж автовокзалу.
А тепер поставте себе на місце того військового. Ви захищали мирне життя в тилу. І куди ви приїжджаєте? Туди, де ви не потрібні.
Чесно — це жах.
А тепер мене мучить питання чи вартувало моє здоров'я яке лишилось в окопах, цього суспільства.
Я вже мовчу про всі віддані життя...", - каже пан Костянтин Костащук.
Я дуже надіюся, що цей пост побачить адміністрація автовокзалу і їй буде соромно.
До речі, потім я мав розмову з одним із працівників автовокзалу, який сказав:
«Та на початку в нас і було відкрито, але тут хлопці випивали, билися, і ми просто закриваємо».
Я, звісно, не захищаю тих, хто випиває, особливо у формі. Але, люди, не забувайте: вони бачили страшні речі. І те, що в нас у голові, можуть до кінця зрозуміти тільки військові.
А для таких випадків є ВСП, патрульна поліція і охоронники того ж автовокзалу.
А тепер поставте себе на місце того військового. Ви захищали мирне життя в тилу. І куди ви приїжджаєте? Туди, де ви не потрібні.
Чесно — це жах.
А тепер мене мучить питання чи вартувало моє здоров'я яке лишилось в окопах, цього суспільства.
Я вже мовчу про всі віддані життя...", - каже пан Костянтин Костащук.
