«Я не збирався сидіти вдома»: історія захисника з Буковини, нагородженого Міноборони

Будівельна компанія Ярко Ярковиця Чернівці Буковина

Валерій виконував бойові завдання на Харківському й Донецькому напрямках

Військового Валерія Вікторовича з Буковини нагородили відзнакою Міністра Оборони України «Захиснику України» за мужність, героїзм, незламність духу та виконання бойових завдань на Харківському та Донецькому напрямках.

Валерій долучився до війська на початку повномасштабного вторгнення в Україну і служить на посаді старшого механіка водія 211 понтонно-мостової бригади Сил Підтримки Збройних Сил України та родом з Чернівецької області.

Раніше проходив строкову службу у Чернівецькій, Закарпатській та Львівській областях у прикордонній службі, тому попередній досвід вже мав, а в цивільному житті працював у обленерго менеджером по приєднаннях.

Історію Валерія розповідає Відділення комунікацій 211 понтонно-мостової бригади.

Як та коли Ви долучились до війська?

Я долучився до лав ЗСУ, бо не збирався сидіти спокійно вдома, коли на нашу українську землю прийшли вороги. Саме тому, з перших днів я прийшов у ТЦК щоб служити та захищати свою Батьківщину! – розповідає військовий.

У чому полягає Ваша робота як старшого механіка водія?

Я займаюсь ремонтом та обслуговуванням нашої військової техніки, своєчасним заповненням всіх необхідних документів, та виконую поставлені задачі як водій. Мій стаж водія 8 років, та їздити я вмію на всьому, що має колеса та гусениці, а далі справа техніки. – каже Валерій.

У чому складність Вашої роботи?

Загалом, моя робота не важка і не складна, особисто для мене. Моментами проблематично, бо на жаль, техніка не сама сучасна. Проте, коли її вчасно обслуговуєш, ремонтуєш та слідкуєш, щоб вона була у робочому стані, звичайно проблем не виникає. – промовляє захисник.

Військовослужбовець неодноразово перебував на Сході, де разом з побратимами виконував бойові завдання за призначенням.

Які задачі та завдання Ви виконували на Сході?

Перебуваючи на Харківському та Донецькому напрямках, я разом із бійцями нашої бригади робив інженерні загородження, тобто займались зведенням фортифікаційних споруд. – каже воїн.

Що Вас найбільше вразило перебуваючи в районі виконання?

Ми із побратимами робили посадку на кордоні Донеччині. Всюди тишина, нічого не передувало чогось страшного… І тут, в одну мить почали літати дрони, з різних сторін по нас почала «працювати» артилерія і мінометка…. Ми одразу почали відходити у безпечне місце, поступово та обережно просуваючись до нашого транспорту, який був замаскований неподалік.
Коли всі ми добрались до машини, я крикнув водію: - «Газуй!!!», і ми почали мчати, ухиляючись від обстрілів.
Звичайно, машина їхала дуже швидко, і тут, вона потрапляє на кочку, мене підкинуло, та я підлетів на кілька метрів вгору. В цей момент, мій побратим зловив мене за бронік, та повернув в попереднє положення і одразу промовив «Ти куди зібрався, наша зупинка трохи далі, тому тримайся міцніше друже!» Ми переглянулись, засміялись і на щастя все обійшлось, ми добрались у безпечне місце цілими та неушкодженими. – сміючись, розповідає Валерій.

За особисту мужність, героїзм, незламність духу, проявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України і виконання бойових завдань на Харківському та Донецькому напрямку, військовослужбовець був нагороджений відзнакою Міністра Оборони України «Захиснику України».

Розкажіть історію пов’язаною із проходженням служби.

Перебуваючи в районі виконання найчастіше навкруги знищені будівлі, будинки та цілі села… Там дуже багато тварин, які залишились без господарів та домівки. Деяких поранених, або змучених від голоду і холоду ми забирали із собою та лікували, відігрівали, годували, і так вони стали нам рідними, завжди проводжали та зустрічали з позицій. Адже коли ти далеко від дому, приходиш стомлений після виконання бойових завдань, завжди є маленьке пухнасте чудо, яке пригорнеться до тебе, буде муркотіти та заряджати справжнім позитивом.
Тому, по можливості ми їх не просто рятували, а деяких забрали із собою додому. Ось так, ці бідолашні тварини, які пережили війну, оселились у наших домівках і стали повноцінними членами наших сімей. У когось котеня зі Сходу, у когось пес, але найголовніше це ще одне маленьке та врятоване життя! – посміхаючись промовляє захисник.

Ким за роки служби у війську для Вас стали військовослужбовці з бригади?

За роки служби у війську я зустрів та познайомився з багатьма хорошими хлопцями, на яких можна покластися, та з якими ми пройшли багато різних випробувань.
У нас дуже хороший командир, який є досвідченим та порядним офіцером. У нього своєрідний, цікавий та специфічний гумор, але це його особливість, тому ми вже звикли до його манери шуткувати з нами. Та саме так і має бути, адже у часи війни потрібно хоч трохи відволікатись, шуткувати та просто жити. І для нас із побратимами він – саме той командир, який завжди вислухає, підтримає та надасть необхідну допомогу у вирішенні будь якого питання. – розповідає Валерій.

Про що Ви мрієте?

Звичайно моя найзаповітніша мрія, це – щоб нарешті закінчилась війна, щоб настав мир і спокій на наших землях, та поступово все відбудовувати і відновлювати після вторгнення ворогів. Вдома на мене чекає мати з перемогою, яка обов’язково буде за нами! – промовляє воїн.

Чим плануєте зайнятись після перемоги?

Після нашої довгоочікуваної перемоги я планую продовжити службу у Збройних Силах України, далі робити свою важливу справу, а потім стати офіцером. – каже військовослужбовець.

Що для Вас значить служити Україні та українському народові?

Особисто для мене, служити Україні та українському народові означає лише одне – це не дозволити ворогу заволодіти нашими територіями, захистити свої землі і рідних та не кинути у біді побратимів! – гордо каже український захисник.