Фото: Протести в Цюриху за право голосу для жінок, 1971 рік
До 1980-х швейцарка без дозволу чоловіка не могла відкрити рахунок у банкуРеклама
Жінки у Швейцарії отримали право голосу пізніше за всіх через систему прямої демократії та консервативні настрої.
Уважно спостерігаючи за новинами в Україні, можна помітити, як час від часу в суспільстві підіймається питання гендерної рівності. Актуальності воно знову набуло нещодавно, коли до Верховної Ради був поданий законопроєкт про зміни в Цивільний кодекс, який викликав немало дискусій.
У цих розмовах про рівність чоловіків та жінок, українське суспільство не тільки слідує сучасним західноєвропейським тенденціям, але й шукає спосіб опрацювати наслідки російського вторгнення. Багато чоловіків на фронті. Жінки теж, але більшість залишилися у тилу та підтримують життєдіяльність країни та суспільства. Жінки зараз все більше займають раніше «чоловічі» професії: водії громадського транспорту, механіки, слюсарі, поліцейські і тому подібні.
В Україні з кожним роком набирає обертів феміністичний дискурс. Жінки ведуть бізнес. Жінки годують свої родини за відсутності чоловіка. Більше того, варто згадати, що саме в українській культурі, здавна, жінка – головна в домі. Базові права жінок, як і у всіх, навіть не дискутуються.
Ніхто в Україні, яка отримала незалежність, навіть не ставив під сумнів право голосу для жінок. Навіть у часи радянської окупації жінки могли голосувати на виборах, хоч ті вибори і були чистою формальністю. Таке базове право у європейських жінок з’являлося у різних країнах починаючи із 20-х років, завдяки зусиллям суфражисток, активістів та небайдужих. У Німеччині жінки голосують з 1918 року, у Франції - з 1944-го, а в Італії - з 1946-го.
Наприкінці першої половини XX століття у Європі право голосу у жінок було в усіх основних країнах… окрім Швейцарії! Може здатися неочікуваним, чи не так?
Коли сьогодні говорять про Швейцарію, зазвичай згадують стабільну демократію, високий рівень життя та розвинені громадянські свободи. Однак у питанні політичних прав жінок ця країна довгий час залишалася винятком серед західних демократій. На федеральному рівні жінки отримали право голосу лише у 1971 році - значно пізніше, ніж у більшості європейських держав. Чому ж одна з найстаріших демократій Європи так довго відкладала політичне рівноправ’я?
Особливість швейцарської демократії
Головною причиною історики називають особливу політичну систему Швейцарії - пряму демократію. У багатьох країнах право голосу жінкам було надано рішенням парламенту або уряду. У Швейцарії ж зміна конституції вимагала загальнонаціонального референдуму. Іронія полягала в тому, що вирішувати питання політичних прав жінок могли лише ті, хто вже мав право голосу - чоловіки.
Таким чином демократичний механізм, який зазвичай вважається символом участі громадян у владі, у цьому випадку фактично уповільнив реформу.
Консервативна соціальна структура
Іншим важливим фактором була традиційна соціальна модель. До середини ХХ століття швейцарське суспільство залишалося досить консервативним. Домінувала ідея, що чоловік є головою родини та політичним представником домогосподарства, а жінка повинна займатися сім’єю.
Ці погляди підтримувалися не лише культурними традиціями, а й законодавством. Наприклад, до 1988 року чоловік у Швейцарії юридично мав вирішальний голос у багатьох питаннях сімейного життя. Заміжні жінки часто потребували згоди чоловіка для працевлаштування або відкриття банківського рахунку.
Більше того, не рідкими були і випадки, коли жінки агітували проти жіночого виборчого права, організовуючи цілі інформаційні кампанії. У 50-х існуівлв навіть ціла «Ліга проти суфражисток», яка просувала ідею збереження традиційного політичного утсрою Швейцарії та підтримки ролі жінки як матері та домогосподарки.
Вплив федералізму
Федеральна структура країни також відіграла свою роль. Швейцарія складається з 26 кантонів, які мають значну автономію. Навіть після федерального рішення 1971 року, деякі кантони продовжували опиратися змінам на місцевому рівні.
Найвідомішим прикладом став кантон Аппенцелль-Іннерроден. Там жінкам забороняли голосувати на кантональних виборах аж до 1990 (!) року. Лише рішення Федерального суду змусило місцеву владу змінити правила.
Цей випадок став символом того, наскільки сильними були традиції місцевого самоврядування.
Слабший жіночий рух
Ще одним поясненням є відносно слабка мобілізація жіночого руху порівняно з іншими країнами. У Великій Британії або США боротьба за виборчі права супроводжувалася масовими протестами, кампаніями громадянської непокори та широкою міжнародною увагою.
У Швейцарії рух за жіноче виборче право довгий час був більш поміркованим і менш конфронтаційним. Багато активісток намагалися переконувати суспільство через діалог і поступові реформи. Така стратегія відповідала швейцарській політичній культурі, але водночас робила процес повільнішим.
Лише у 1960-х роках ситуація почала змінюватися. Нове покоління активісток організовувало демонстрації, інформаційні кампанії та привертало увагу міжнародної спільноти.
Міжнародний тиск і зміни 1960-х років
Поворотним моментом стали 1960-ті роки. Після Другої світової війни більшість європейських країн уже надали жінкам політичні права. Швейцарія дедалі більше виглядала винятком.
Міжнародні організації та сусідні держави почали критикувати країну за відсутність гендерної рівності у політичній сфері. Особливо сильний тиск виник, коли Швейцарія планувала приєднатися до Європейської конвенції з прав людини. Було очевидно, що без виборчих прав для жінок її позиція виглядатиме суперечливо.
Референдум 1971 року
7 лютого 1971 року відбувся історичний референдум. Цього разу більшість чоловіків-виборців – 65,7% - підтримала надання жінкам права голосу на федеральному рівні.
Після цього жінки отримали право брати участь у національних виборах та референдумах. Уже того ж року вони вперше голосували на федеральних виборах до парламенту.
Зміни почали швидко впливати на політичне життя. У 1984 році Елізабет Копп стала першою жінкою у Федеральній раді - колективному уряді країни.
Наслідки для сучасної Швейцарії
Сьогодні Швейцарія активно працює над питаннями гендерної рівності у політиці та економіці. Жінки займають високі державні посади, очолюють компанії та беруть активну участь у громадському житті. У Федеральній Ассамблеї жінки та чоловіки мають приблизно 50/50 місць.
Уроки історії
Досвід Швейцарії показує, що політичні права не завжди з’являються одночасно з демократичними інститутами. Навіть країни з давніми традиціями самоврядування можуть довго зберігати соціальні обмеження.
Протести в Цюриху за право голосу для жінок, 1971 рік
Жінки вперше беруть участь у голосуванні, 1970-і роки, кантон Тічіно
«Чоловіки — брати — сини — рятуйте нас від політики. Наш світ — це дім і домашнє вогнище, і він повинен таким залишатися»: жіноча кампанія проти жіночого виборчого права.
Автор публікації - Олег Пшеничний.
