«Ветеран, має відчувати, що свої – поруч»: як чернівецький гвардієць допомагає побратимам після служби

Будівельна компанія Ярко Ярковиця Чернівці Буковина

Сміливе та доленосне рішення піти на військову службу Віктор Грушовський ухвалив ще юнаком у 2011 році Реклама

Замість строкової служби Віктор Грушовський уклав свій перший контракт з Національною гвардією України. А коли мав звільнитись у 2014 році, росіяни розпочали гібридну агресію. Тому чоловік вирішив залишитися у війську. Сміливо зустрів початок війни у 2014, отримав поранення та дивом вижив. Нині він займається ветеранською політикою у чернівецькому підрозділі Нацгвардії та допомагає побратимам реалізувати себе після служби, розповідають у 24 полку імені гетьмана Петра Сагайдачного НГУ.

Сміливе та доленосне рішення піти на військову службу Віктор Грушовський ухвалив ще юнаком у 2011 році, навчаючись на факультеті фізичної культури і спорту Чернівецького національного університету.

«Спочатку я думав підписати контракт, щоб не йти на звичайну строкову службу. Фізичні дані дозволяли потрапити у сильні підрозділи. Трирічний контракт мав закінчитись у квітні 2014-го, але почалася війна, оголосили АТО, і я вирішив залишитись. Коли починав службу, охоплювало бажання справедливості та внутрішній поклик не стояти осторонь. Хотілося бути корисним і зробити свій внесок у спільну боротьбу», – згадує чоловік.

Тоді юний гвардієць разом вперше поїхав на схід: попереду були бойові завдання на Луганщині та Донеччині.

«Я одразу почав дорослішати на очах, бо спочатку ми думали, що це місяці на два... А коли приїхали, стало зрозуміло, що надовго. Спочатку був Ізюм, блокпости під Луганськом, Слов’янськ та село Кримське», – розповідає воїн, якому тоді побратими дали позивний Груша.

Під час другої ротації, у листопаді 2014 року Віктор отримав важке поранення внаслідок мінометного обстрілу.

«Була спокійна субота, постійне болото, дощі… Дуже хотів помитися, ледве виліз з бліндажа і відійшов. Раптом чую в небі щось свистить, летить. Спочатку не побачив: були хмари. А через пару секунд вже почув вибух, відчув, як в нозі вкололо і мене сильно відкинуло. Деякий час був без свідомості, а коли прокинувся стало страшно. Думаю, все – це інвалідність. Я головою порухав, правою-лівою рукою, а ногами не можу, не йде. Голову трохи нагнув – дивлюся, а тіло здалося таке довге, ніби більше двох метрів. А з лівої ноги кров витікає як із відра. І тут починають бити ГРАДи…», – згадує в деталях Віктор.

Його крик від болю почули побратими з суміжних підрозділів. Ризикуючи власним життям, вони вибігли зі своїх укриттів і прямо під обстрілом схопили та понесли в безпечніше місце. Там вже надали допомогу.

«Бачу стоїть медик точно з таким рюкзаком як у нашого. Це диво, що в той момент і в тому місці. Наклав турнікет, вколов ліки. Потім питає, ти хто такий, ти ж не наш. Кажу, я з Чернівців, а він мені – я теж з Чернівців, все буде у тебе нормально», – розповідає гвардієць.

Віктора евакуювали того ж дня, ногу вдалося врятувати. Потім був довгий процес реабілітації, після якого чоловік повернувся на службу – до своїх. З побратимами він ще декілька разів їздив на фронт.

Сьогодні важливим напрямом роботи Віктора Грушовського став супровід ветеранів, взаємодія з родинами гвардійців, координація з владою, громадськими організаціями. Також чоловік допомагає побратимам в оформленні необхідних документів, соціальних пільг, сприяє фізичній і психологічній реабілітації. Та, за словами військового, ветеранська політика – це не лише соцзахист. Нацгвардія – це про людяність і головна цінність – це завжди людина.

«Гвардієць не один. Поруч завжди побратими і вся потужність Нацгвардії. Це система повернення людини до повноцінного життя. Від служби – до гідного життя після служби. Важливі індивідуальний підхід, співпраця між військом, державою та громадою. Ветеран – це людина з досвідом, яка може бути лідером, прикладом і активним учасником громадського життя», – впевнений Віктор Грушовський.

Водночас, за словами офіцера 24 полку імені гетьмана Петра Сагайдачного НГУ, процес адаптації непростий. Багато ветеранів успішно знаходять себе в цивільному житті, але є й виклики: психологічна адаптація, пошук роботи, зміна середовища. Тут важливі постійна підтримка і розуміння з боку суспільства. Головний принцип, який прагне реалізувати гвардієць – кожен ветеран, має відчувати, що свої – поруч. Нещодавно він взяв участь у міжвідомчому семінарі з підтримки ветеранів «VETERAN BRIDGE 1.0: Взаємодія заради розуміння та ефективної підтримки ветеранів», який пройшов у Львові.

У форумі, який зібрав понад 150 осіб, були представники підрозділів Національної гвардії, Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної поліції, закладів вищої освіти сектору безпеки і оборони, медичних установ, а також ветеранських громадських організацій і благодійних фондів.

Під час семінару учасники обговорили актуальні виклики у сфері ветеранської політики, зокрема питання адаптації військовослужбовців до цивільного життя, психологічної підтримки, працевлаштування та ефективної міжвідомчої взаємодії.

«Ця робота тривала, важка, її не одразу видно. Для нас такі заходи – це дієві способи обʼєднати наші зусилля і вивести роботу на новий рівень. Ветеранська політика починається не після звільнення зі служби, а значно раніше. І такі майданчики дають можливість вирівняти підходи, налагодити живу взаємодію між усіма, хто поруч із ветераном на цьому шляху», – підсумовує гвардієць Віктор Грушовський.