Разом із чоловіком Наталя виховує двох синів і мріє, щоб їм ніколи не довелося пережити війну Реклама
Наталя Кіцук виросла у прикордонному населеному пункті на Буковині. З дитинства вона знала про службу прикордонників, а після здобуття спеціальної освіти кілька років працювала фельдшером у закладах охорони здоров’я.
Згодом Наталя уклала контракт і приєдналася до Чернівецького прикордонного загону.
«З прикордонниками я спілкувалася все життя. Потім вийшла заміж, чоловік служив. Та й пішла за ним», – каже Наталя.
Перші роки служби жінка працювала фельдшером у підрозділах охорони кордону. Каже, до добових чергувань звикла ще під час роботи в лікарнях, однак у військовому колективі була своя специфіка.
«Тоді ще було багато строковиків, то ж роботи вистачало. Але завжди намагалася кожному приділити увагу», – згадує прикордонниця.
Згодом Наталя змінила напрямок служби. Нині вона виконує обов’язки у прикордонному наряді «Черговий підрозділу». Її завдання – стежити за обстановкою та забезпечувати швидке реагування підрозділу.
«Треба завжди діяти чітко і швидко. Будь-яка затримка на пару хвилин і все – обстановка змінилася. Є ризик не встигнути зреагувати», – каже Наталя.
Разом із чоловіком вона виховує двох синів. Жінка розповідає, що через службу їй та дітям часто не вистачає спілкування. Водночас рідні ставляться до її роботи з розумінням і підтримують.
«Як приходжу додому, вдягаю образ мами», – посміхається Наталя.
Прикордонниця мріє, щоб її сини, коли виростуть, ніколи не були змушені брати участь у війні. Вона вірить у Сили оборони та переконана, що кожен має відповідально виконувати свою роботу на своєму місці.
