Раніше гердан мав сакральне значення, адже його плели дівчата як оберіг для хлопців, які ішли на війну Реклама
У Чернівецькому професійно-технічному училищі №8 відзначили свято гердана. Ініціативу започаткували чотири роки тому, аби популяризувати традиційну буковинську прикрасу.
"На перший рік це свято було тут у нас. Жінки одягнули гердани. Ну як це є свято вишиванки який став міжнародним давайте і ми щось придумаємо. Давайте гердан", каже РОМАН ЦВІРІНЬКО – в. о. Професійно–технічного училища №8.
Однією з ініціаторок свята стала заступниця директора училища Ірина Палагнюк. Каже, хотіли привернути увагу до українських прикрас ручної роботи та показати їхню цінність не лише як елементу одягу, а й частини культурної спадщини:
"Все, що є в Україні. Прикраси ручної роботи, які вигтовляються майстрами в Україні – варте того, щоб його популяризувати. Свято гердан – тому що це популярна прикраса на Буковині і вона може окрасити, оберегти і популяризувати Україну не тільки на території а й за її межами".
Цьогоріч до свята долучилися і студентки училища. На подіумі вони представили нові колекції вишиванок.
На свято запросили майстрів, які роками досліджують і відтворюють традиційні гердани. Пані Ірина займається бісероплетінням уже 17 років.
"Наскільки це титанічна робота, бо колись був бісер дуже маленькі намистинки були, колись плелося на кінському волосі без голок без нічого і це все робилося при свічках", - розповідає ІРИНА ДАЦИШИН – майстриня з виготовлення герданів.
Каже, раніше ця прикраса мала сакральне значення, адже її плели дівчата як оберіг для хлопців, які ішли на війну:
"Носили чоловіки. Тут на Буковині вони були з дзеркальцем. Дзеркальце вшивалося на центральному кулоні і воно слугувало як оберіг і відбивало злих духів нечисту силу це дзеркальце".
За словами майстрині, нині гердан поширений і в інших регіонах України. Традицію намагаються зберегти та передати наступним поколінням.
В навчальному закладі планують ще більше розвивати ініціативу та попуяризувати національну бісерну прикрасу. Адже це не лише прикраса, а частина буковинської культури, яку важливо цінувати та зберегти.
Богдана Дем’янів, Антоніна Фігель, Чернівецький промінь.
