Фото: dw.com
Діані Паневській вдалося виграти найбільшу міжнародну олімпіаду з німецької мови
Реклама
Випускниця чернівецької гімназії Діана Паневська здобула перше місце
на найбільшій у світі олімпіаді для тих, хто вивчає німецьку як іноземну. Вона
розповіла DW, як готувалася і які переваги надає перемога в конкурсі.
Діані Паневській 17 років. Вона з першого класу опановує німецьку мову
в гімназії № 1 імені Тараса Шевченка в Чернівцях. Дівчина тричі перемагала на
обласних олімпіадах із німецької мови. Всеукраїнський етап конкурсу кілька
років не проводився, однак у 2018-му його поновили. Діана здобула перше місце і
право взяти участь у фіналі міжнародної олімпіади (Internationale
Deutscholympiade, IDO) в німецькому Фрайбурзі.
Україну в фіналі олімпіади представляли вперше. Наприкінці липня Діана
Паневська здобула перемогу серед тих, хто володіє німецькою на просунутому
рівні (B2).
– Щоб перемогти на всеукраїнському рівні, який дає право взяти участь у фіналі, потрібно дуже добре писати, читати, говорити і сприймати на слух німецьку мову.
А для фінального етапу цього мало. У Німеччині журі спостерігало за
тим, як ми вміємо працювати в команді, шукати компроміси, а також нашу
креативність. Нас оцінювали не лише як знавців мови, а як особистостей.
– У школі ми мали вісім уроків німецької на тиждень. Цього достатньо,
щоб добре знати мову. Але, звісно, я вчилася й у вільний час. Читала журнали і
книжки, слухала новини. Писала твори, надсилала їх своїй вчительці Романі Фисюк
і спілкувалася з нею у школі після уроків - тренувала усне мовлення.
– Завдань було три. Перше – індивідуальне: написати твір у вільній формі про Фрайбург і змайструвати творчий колаж – щось на кшталт стінгазети. Я писала свій текст у формі листа про студентське життя в цьому місті. Для підготовки нас водили на екскурсії. Я побувала в місцевому університеті, щоб зібрати матеріал.
Решту завдань ми виконували у групах по четверо людей. Спершу готували презентацію на тему спорту і робили усну доповідь. Моя група зробила це в формі ток-шоу. А потім повинні були за три хвилини вигадати спільну історію та розповісти її.
Два завдання з трьох були командні, хоча насправді кожна дитина змагалася
за себе.
– Як відчувалось – критерії оцінювання були прозорими?
Нам пояснили заздалегідь, на що звертатиме увагу журі. Вони
спостерігали за нами з першого ж заняття: наскільки активно всі працюють, як
спілкуються в команді, чи здатні знаходити спільні рішення. 50 відсотків оцінки журі виставляло за письмову роботу, решту – за
групові завдання. Усі учасники дуже добре володіли німецькою, але комусь не
вдавалося шукати компроміси з командою, а хтось розгубився під час презентації
й не міг зв'язати двох слів. Це вплинуло на результати. Спершу критерії
оцінювання здалися мені дивними, але зараз, проаналізувавши все, я вважаю їх
доволі прозорими.
– Режим дня (сміється, – ред.). Сам конкурс видався мені не таким
напруженим, як наші будні. Ми вставали о 6:30 і часто весь день не мали вільної
хвилини. Відвідували заняття, лекції, дискусії, екскурсії… Водночас на
підготовку до кожного завдання ми мали кілька днів. Неочікувано, адже на етапах
олімпіади в Україні ми за один день виконуємо чотири види завдань.
– Я очікувала конкуренції, бо до Фрайбурга з'їхалися переможці з
усього світу. Але коли я перезнайомилася майже з усіма 140 учасниками, то
зрозуміла, що нікому не йшлося про перемогу будь-якою ціною. Всі були привітні.
Ми подружилися й підтримували одне одного.
– Таких переваг немає. Але якщо подавати документи для отримання
стипендії або вступу до німецького університету, приймальні комісії звернуть
увагу на перемогу в олімпіаді.
До речі, одразу після церемонії нагородження до мене підійшов депутат
Бундестагу і запропонував пройти практику в його офісі. Я дуже здивувалася і
зраділа. Сподіваюся пройти цю практику, коли стану студенткою.
– З Україною. Я хочу вивчати політичну економіку в Німеччині, але
потім залюбки повернуся. Вважаю, що в нашої країни є великий економічний
потенціал, щоб колись стати не гіршою за Німеччину.
– Намагайтеся якомога частіше використовувати нові слова одразу після
того, як вивчили їх. Адже вони швидко забуваються. Я роблю так: вчу й пишу
твір, де використовую все нове, про що дізналася. А ще користуйтеся німецькими ЗМІ. Читайте, дивіться, слухайте те, що
вас захоплює. Коли вчитися цікаво, то є й мотивація займатися цим постійно.
– Із велосипедами (сміється, – ред.). У кожному німецькому місті мене вражає кількість велосипедистів. У Фрайбурзі їх, здається, більше, ніж пішоходів. Шокувало, що пішоходи там повинні їх пропускати. Але за два тижні я майже звикла до цього.
А ще я вважаю німців привітними. Так приємно, коли йдеш вулицею і тобі
усміхаються навіть незнайомі люди. Ну і, звісно, пунктуальність. На олімпіаді я
це відчула: режим дня був розписаний похвилинно.
Міжнародну олімпіаду з німецької мови щодва роки проводять мережакультурних центрів Ґете-Інститут (Goethe Institut) спільно з Міжнародноюспілкою вчителів німецької мови. Уперше її провели у 2008 році. У конкурсіберуть участь школярі та школярки, які вивчають німецьку мову як іноземну. Вонизмагаються у трьох категоріях відповідно до рівня володіння мовою: А2, В1, В2.Переможцям у кожній категорії вручають золоту, срібну та бронзову медалі. Окремоприсуджують Fairnesspreis – премію за соціальну активність. У2018 році вфінальному етапі IDO взяли участь понад 140 молодих людей із 74 країн світу.Вік учасниць та учасників – від 14 до 17 років.
