Фото: brightwallpapers.com.ua

В Україні налічується понад 40 000 видів тваринного світу, серед них є і маловідомі. 

 

Багато представників фауни занесені до Червоної книги і охороняються у національних заповідниках. 

Коротко про вид: найбільший ссавець материкової Європи, останній європейський представник диких биків – зубр. Колись цей вид населяв ліси і відкриті місцини від Піренейського півострова до Західного Сибіру, ​​Англію і Скандинавію. Але сьогодні, на жаль, у дикій природі його майже не зустріти. Недарма зображення зубра стало всесвітнім символом порятунку рідкісних тварин і таких, що зникають.

 

Легенда про зубра: одного разу воєвода Драгош побачив цього величного гіганта, зібрав загін і рушив по слідах тварини. Так бик і привів його до красивих багатих земель на березі річки, ці землі Драгош назвав Молдовою і залишився там правити. Цікавий факт: для молдаван зубр – символ, який пов'язує минуле, сьогодення і майбутнє народу.

Де можна побачити: Державна резиденція «Залісся» (Київська область), Національний заповідник «Асканія Нова» (Херсонська область), Сумська, Вінницька та Чернівецька області.

Коли їхати: протягом року.

 

Коротко про вид: цей непомітний звірок є живим свідком мамонтів. Близький родич кротів і їжаків у ході еволюції чудово пристосувався до життя у воді. Ще сто років тому хохулі були широко поширені у світі. В Україні вони жили у заплавних водоймах басейнів річок Південний Буг, Середній і Нижній Дніпро, нижній Дністер і у долинах Сіверського Дінця. Сьогодні чисельність виду не перевищує 300 особин.

 

Легенда про хохулю: коли козаки брали турецьку фортецю, одного з них сильно поранили. Довго він лежав на землі і мучився від спеки і нестерпної спраги. Ніхто не захотів йому допомогти: ні вовк, ні ворон. Тільки маленька хохуля прикотила воїну бочечку води. На знак подяки козак хотів зірвати звірку конвалії, але зміг лише провести по них рукою. Тоді він вирішив погладити рятівника, але дотягнувся лише до його хвоста, залишивши на ньому аромат квітів. З тих пір хвіст хохулі пахне конваліями.

Цікавий факт: наші предки дуже цінували шкурку цього звірка. У давні часи використовували навіть хвостик тварини: клали його у скриню з шубами, щоб уберегти від молі.

Де можна побачити: заплави річок, озера і водойми з густою рослинністю (Сумська область), Луганський природний заповідник.

Коли їхати: весна, літо, осінь, рідше зима.

 

Коротко про вид: цей граціозний хижак ще зовсім недавно був поширений по всій Європі, але сьогодні носить статус «рідкісний», і занесений до Червоної книги. В Україні налічують близько 350–400 особин. Живуть вони на території Карпат і Полісся. Побачити рись у природі складно, оскільки вона дуже потайлива і обережна, на полювання виходить у темний час доби.

 

Ця дика кішка відіграє велику роль в екосистемі, полюючи у першу чергу на хворих і ослаблених тварин. Людей не боїться, але обходить стороною. До речі, поширене переконання, що рись нападає на свою жертву з дерева, це міф. Ця тварина-тотем, яка символізує гостроту зору, безмовність і таємничість.

Повір'я про рись: На честь тварини назвали Сузір'я у секторі Рака, вважаючи, що крихітні зірки можна побачити лише рисячими очима. У Стародавній Греції вірили, що бурштин є застиглою сечею звіра. У скандинавській міфології на колісниці, запряженій кішками, схожими на рись, їздила Богиня Любові.

Цікавий факт: у 17 столітті в Італії вчені створили Академію рисі, щоб шукати правду і боротися проти релігійності і забобонів. До речі, сам Галілей був членом цієї Академії і носив символ із зображенням рисі, що роздирає Цербера кігтями.

Де можна побачити: Черемський природний заповідник (Волинська область), Рівненський природний заповідник, Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Карпатський заповідник. Коли їхати: протягом року. 

 

Коротко про вид: ця риба справжнє джерело корисних жирів, тому дорого цінується у всьому світі. Мешкає форель не тільки у прохолодних водах Норвегії. Водиться вона і в Україні. Риба любить чисті гірські річки та озера, яких так багато у Карпатах. Наприклад, у верхів'ях Прута це взагалі єдиний мешканець. Повнісінько її і у мальовничому озері Синевир, от тільки вилов там строго заборонений. Можна відправитися на рибалку в одне зі спеціальних форелевих господарств, яких тут багато: біля Сваляви, у селах Ділове, Тур'я Пасіка і т.д.

 

Легенда про форель: у кримських татар є легенда про Золоту Форель, дочку царя підводного світу. Одного разу бідний хлопець зловив чарівну рибу з чистого золота і випустив її за умови, що будуть виконані його три бажання. Так він отримав багато золота, став ханом і піднявся на небеса, щоб правити усім світом. Але Аллах вказав жадібному смертному його місце і зробив простим бідняком, як і колись.

Цікавий факт: у старій Європі форель могли ловити лише королі та князі, а у Венеції на бенкеті делікатес подавався на спеціальному святковому блюді, і йому відводилося особливе місце на столі.

Де можна побачити: річки, озера, форелеві господарства,  наприклад, Форелеві ставки у Колочаві, «Ждимир» у селі Вовчий; Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), ставки поряд з Оконськими джерелами.

Коли їхати: з березня по червень, вересень.

 

Коротко про вид: таємнича риба-змія є візитною карткою унікальних Шацьких озер. Веде нічний спосіб життя. Вона не тільки чудово плаває, а й уміє пересуватися на певні відстані по суші!

 

Повір'я про шацького вугра: двометрова особина здатна задушити невмілого рибалку. Спіймати цю рибу дійсно нелегко, адже вона дуже сильна і вертка, тому без досвіду, хорошої вправності і знань місцевих рибалок не обійтися.

Цікавий факт: місцеві жителі не раз знаходили  її у гороховому полі після дощу. Виявляється, ця чудо-риба любить поласувати горохом!

Де можна побачити: Шацький парк та його озера у Волинській області.

Коли їхати: протягом року у темний час доби.

 

Коротко про вид: справжній аристократ-велетень серед жуків! Свого часу він був широко поширений у дубових лісах Європи, Близького Сходу і Північної Африки, але сьогодні цей вид занесений до Червоної книги багатьох країн, у тому числі й України.

 

 На території України цей рогач зустрічається у центральних, східних і північних областях. Селиться він у старих деревах і пнях у дібровах або широколистяних лісах з домішкою дуба. Дорослі комахи живуть всього 3–4 тижні.

Повір'я про жука-оленя: У народі вірили, що жук виростає до розмірів людської долоні, душить своїми рогами курчат і п'є їхню кров. У середньовічній Європі вважали, що ночами жуки літають над селами, тримаючи у рогах палаючий вуглик і кидають його на солом'яні дахи будинків. У Стародавньому Єгипті голову жука носили на шиї як амулет.

Цікаві факти: Своє прізвисько жук отримав за схожість «головного убору» з оленячими рогами. Але насправді, це не роги, а рухливі верхні щелепи, що розрослися, самці використовують їх у поєдинках. Незважаючи на  свій войовничий вигляді і сварливу вдачу, жук – вегетаріанець і харчується лише соком дерев або молодих пагонів. У деяких країнах Європи чеканили монети із зображенням комахи, художники писали картини. Жуку-оленю встановлені пам'ятники у Японії, Великобританії, Англії, у Гонконгу і на острові Суматра.

Де можна побачити: Національний природний парк «Гомільшанські ліси» (Харківська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Канівський природний заповідник (Черкаська область). Жук-олень дуже любить дерева груші, ви можете зустріти його і у своєму саду.

Коли їхати: з кінця травня по липень. 

 

Коротко про вид: у цій комасі незвично все: зовнішній вигляд, можливості, стиль полювання, розмноження. Ні для кого не секрет, що самки богомолів справжні канібали, оскільки під час спарювання вони з'їдають верхню частину тулуба самця. Незвичайне терпіння, блискавична реакція, голова, що вільно повертається  на всі боки і передні лапи з гострими зазублинами роблять цих ненажер чудовими мисливцями.

 

Емпузи смугасті дуже теплолюбні і мешкають переважно у тропіках і субтропіках. Для України цей вид богомолів дуже рідкісний і зустрічається лише на півдні країни. Незвичайна вертикальна поза богомола з піднятими вгору, немов у благанні, передніми лапами, породили серед людей чимало повір'їв. У багатьох культурах до цих своєрідних істот ставилися з обережністю і повагою.

Повір'я про емпузу: Стародавні греки приписували богомолові пророчі таланти і називали цих комах «мантіс», тобто «Провісник, пророк». У деяких країнах Європи комахам досі приписують магічну силу. В Італії, наприклад, переконані, що людина може захворіти від погляду богомола, а на Сардинії до нього не торкаються, щоб не накликати біду. У воїнів Японії богомол був символом відваги і жорстокості, тому його зображення наносили на зброю, а у народі його побоювалися як провісників смерті через звуки, що вони видають, схожі на цокання годинника. 

Цікаві факти: китайці ставляться до жуків з повагою, у традиційному бойовому мистецтві ушу є навіть стійка, що нагадує готового до нападу богомола. Знахарі Китаю досі використовують комах для приготування цілющого зілля від багатьох недуг. Де можна побачити: у південній частині Одеської області.

Коли їхати: у літні місяці.

 

Коротко про вид: ці птахи з кожним роком все рідше і рідше зустрічається у природі. В Україні чисельність виду не перевищує 400–450 пар. В Україну лелеки прилітають навесні і селяться у старих лісах поблизу водойм і боліт. Вони влаштовують величезні гнізда на деревах, на висоті до 20 метрів.

 

Легенда про чорного лелеку: жили два брати: молодший був чесний і працьовитий, а старший – злий і ледачий. Коли до старшого брата прилетів лелека, той прогнав його, а молодший зрадів гостю і облаштував йому місце на даху свого будинку. З тих пір справи у молодшого пішли на лад, а старшому ні в чому не щастило. Від заздрості він підпалив вночі будинок молодшого брата. Сім'ю і деякі пожитки вдалося врятувати завдяки птахам. Але лелеченятам не судилося вижити у вогні. Від горя втрати пернаті батьки назавжди почорніли. З тих пір Чорні лелеки тримаються подалі від людей.

Де можна побачити: у старих лісах і на луках поблизу водойм на західній та північній Україні, Природний заповідник «Єланецький степ» (Миколаївська область), Природний заповідник «Горгани» (Івано-Франківська область), Поліський заповідник (Житомирська область), Дунайський біосферний заповідник (Одеська область).

Коли їхати: з кінця квітня по серпень – вересень.

 

Коротко про вид: колонії рожевих пеліканів є незвичайним і чарівним видовищем! Ці досить великі птахи привітні і доброзичливі, звичайно, якщо не турбувати їх під час гніздування. Дуже цікаво спостерігати за колективною риболовлею птахів, коли вони шикуються півколом, ляскають крилами по воді і дзьобами витісняють рибу на мілководдя.

 

Сьогодні рожеві пелікани знаходяться на межі зникнення. Повір'я: В Індії вірять, що птахи допомагали бідним рибалкам ловити рибу. Мусульмани шанують птахів як священних, оскільки, згідно з переказами, пернаті брали участь у будівництві храмів у Мецці.

Легенда про рожевого пелікана: одного разу самка пелікана вбила своїх дітей, а самець повернув їх до життя і, розірвавши собі груди дзьобом, годував пташенят кров'ю. До цього дня пелікан, що годує пташенят, є символом самовідданої батьківської любові.

Цікавий факт: всупереч думці, що існує, пелікани не використовують горловий мішок для зберігання риби про запас, а ковтають її одразу. У мішку птиці доставляють корм своїм пташенятам.

Де можна побачити: Дунайський біосферний заповідник (Одеська область), Національний парк «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область), берег Чорного моря (Херсонська область).

Коли їхати: з кінця квітня по вересень. 

 

Коротко про вид: цей птах знаходиться на межі зникнення і занесений до Червоної книги України. Під час міграції цілі колонії жовтої чаплі можна зустріти майже на всіх водоймах півдня України. Назву чапля отримала за свій костюм жовто-охристого кольору. Особливо красивими вони стають у шлюбний період: на потилиці з'являється чубок з довгого білого пір'я з чорною облямівкою.

Птахи ведуть нічний спосіб життя: вдень відпочивають, а з настанням сутінків виходять на полювання. Свою здобич (рибу, жаб і комах) підстерігають у заростях очерету або чагарника.

Повір'я про жовту чаплю: Для багатьох народів чаплі є божествами, героями і тотемним предками. З ними пов'язують ріст, життя, достаток, свободу, натхнення і пророцтво. Талісмани-обереги цього птаха популярні у європейській і у східній традиціях.

Цікавий факт: складно уявити китайський будинок без фігурки або зображення чаплі. У Китаї їй надається особливе значення і навіть споруджуються вівтарі.

Де можна побачити: зрошувальні поля міста Одеси, у пониззі Дунаю, Дністра і Дніпра, на півдні Запорізької області (східна частина озера Сиваш), Дунайський біосферний заповідник.

Коли їхати: з квітня по червень, у темний час доби.

 

Коротко про вид: це, мабуть, найтаємничіша істота. У народі її ще називають козячим вампіром. Науці це істота досі невідома, але у засобах масової інформації час від часу з'являються свідчення «везунчиків, що мали щастя» бачити її. Такі повідомлення надходили із західних та північних областей України.

 

Для багатьох чупакабра є вигаданим героєм фільмів, книг і коміксів.

Легенда про чупакабру: у Пуерто-Ріко загадковим чином загинуло чимало домашніх кіз. Тоді вирішили, що кров з них висмоктав козячий вампір, тобто чупакабра. Особливої популярності легенда набула у 90-х роках 20 століття після повідомлень про задушених кроликів, пізніше розповідали про напад на людину.

Цікавий факт: часто за кровожерну чупакабру приймали хворих або скалічених тварин, наприклад, собак, лисиць, шакалів. Де можна побачити: Львівська, Тернопільська, Київська, Черкаська, Чернігівська області.

Коли їхати: з настанням темряви.