Фото: Ігор Константинюк © "Чернівецький промінь"
У Целанівському центрі відбулася публічна дискусія на тему «Анатомія літературного процесу»
Розмірковували над буковинським літпроцесом Олександр Бойченко, Інга Кейван, Христина Венгринюк, Максим Дупешко, Валерія Чорней та Андрій Тужиков.
– Для того, щоби у Чернівцях розпочалася літературна ланцюгова
ядерна реакція, потрібна критична маса, – зауважив Олександр Бойченко. – В нас
же це середовище трохи розріджене. Чернівці ніколи не були містом, в якому було
б насичене українське середовище. Коли я вчився тут студентом, у 80-десятих, то
це було місто, культурна еліта якого була переважно російськомовною. Але все
одно не достатньо серйозно, щоб тут виникло щось ціннісне російською мовою в
літературі. Тут багато хто писав, але це дуже слабеньке на тлі російської
літератури в Росії. Українська література була слабенькою у порівнянні з
франківською і львівською. В Івано-Франківську уже тоді було насичене
україномовне середовище, там було модно спілкуватися українською мовою, одне
одних заводити. Тобто, потрапляючи у це середовище, якщо ти хотів бути модним,
ти мав українською писати, а не якоюсь іншою. Сила цього була такою, що декотрі
відомі нині франківські письменники, які були з російськомовних родин, починали
писати українською, або переходили на неї. Коли це середовище є, коли виникає
мода, і коли хтось досягає відомості – це провокує писати інших.
