Фото: Ігор Константинюк © "Чернівецький промінь"

– Для того, щоби у Чернівцях розпочалася літературна ланцюгова ядерна реакція, потрібна критична маса, – зауважив Олександр Бойченко. – В нас же це середовище трохи розріджене. Чернівці ніколи не були містом, в якому було б насичене українське середовище. Коли я вчився тут студентом, у 80-десятих, то це було місто, культурна еліта якого була переважно російськомовною. Але все одно не достатньо серйозно, щоб тут виникло щось ціннісне російською мовою в літературі. Тут багато хто писав, але це дуже слабеньке на тлі російської літератури в Росії. Українська література була слабенькою у порівнянні з франківською і львівською. В Івано-Франківську уже тоді було насичене україномовне середовище, там було модно спілкуватися українською мовою, одне одних заводити. Тобто, потрапляючи у це середовище, якщо ти хотів бути модним, ти мав українською писати, а не якоюсь іншою. Сила цього була такою, що декотрі відомі нині франківські письменники, які були з російськомовних родин, починали писати українською, або переходили на неї. Коли це середовище є, коли виникає мода, і коли хтось досягає відомості – це провокує писати інших.