Фото: Наталії Фещук
Кажуть, у центрі Чернівців є дуже багато будинків, схожих на ті, що є у Відні, а місцевий театр нагадав їм Віденський
Реклама
Францисканці з Австрії вирішили на власні очі побачити, як живуть українці, і влаштували для себе екскурсійну поїздку до нашої країни, пише журналістка Наталія Фещук для сайту Credo. Вони побували у тих містах, де також живуть і працюють їхні брати-францисканці та втілюють різні соціальні проекти завдяки австрійцям. А ось Чернівці вибрали історично: захотіли подивитися на місто, яке колись належало до Австро-Угорської імперії.
Вони вперше приїхали в Україну. А столиця Буковини стала першим містом, куди завітали одразу після подорожі Румунією. Їх дев’ятеро – швейцарці та австрійці. Всі вони живуть і навчаються у місті Грац (Австрія).
Брати з Австрії належать до католицького Ордену Братів Менших, і завдяки одягу коричневого кольору із капюшоном, а ще і білим шнурком на поясі, вони є найупізнаванішими ченцями у світі.
У Чернівцях у них немає ніяких проектів, але обов’язково хотіли побачити це місто. Кажуть, у центрі Чернівців є дуже багато будинків, схожих на ті, що є у Відні. І місцевий театр нагадав їм Віденський.
— Ми приїхали до Чернівців, — розповідає бр. Патрик, — і потрапили тут на Хресну Дорогу вулицями міста. Нам навіть запропонували прочитати молитву німецькою мовою. І того ж дня місцева молодь, з якою ми познайомилися, показала нам місто. Ми навіть примудрилися ввечері потрапити всередину театру і побачити, як він виглядає. Нам також дозволили зайти у ваш знаменитий університет, хоч вже було пізно. Словом, у Чернівцях перед нами всюди відкривалися двері, як у казці. А закінчився наш чернівецький день добрим пивом. Наступного дня ми були в Малій синагозі, мали зустріч із рабином. Він нам розповів про історію євреїв у Чернівцях, про життя спільноти сьогодні. Також мали екскурсію у музей історії євреїв Буковини. Зранку були на Службі в греко-католицькому соборі. Коли ми ввечері сиділи з молоддю за пивом, брати розпитували ваших хлопців та дівчат про Україну, про те, які тут нагальні потреби. Для них це було дуже важливо, що вони самі могли побачити все і дізнатися від людей. І особисто спілкуватися із місцевими жителями.
Джерело: Credo
