Фото: wikipedia.org
У церкві зняли на відео силует, схожий на Матір Божу
Реклама
У Чернівцях під час богослужіння був явлений яскравий силует Жінки, яка схилилися в молитві. Віряни назвали це чудом.
Проте чи можуть узагалі в наш час траплятися дива? Видання «Експрес» поговорило про це із секретарем Чернівецько-Буковинської єпархії архимандритом Микитою Сторожуком, протоєреєм УПЦ Ярославом Коверчуком та інженером і популяризатором наукових експериментів Ігорем Білецьким.
– То що ж, власне, було в соборі Святого Духа під час урочистого богослужіння? Невже диво?
М. Сторожук: – Конкретно той випадок, на мою думку, важко назвати дивом. Адже він закарбувався лише на одній камері. Люди у храмі нічого не помітили. А загалом до таких фотографій та відеокадрів слід ставитися дуже обережно – аби не визнати за диво звичайний ефект знімання.
І. Білецький: – З наукового погляду такі дивні прояви
можна пояснити. Я переглянув відео з цього храму. В око впадає передовсім
нечіткість зображення. Причому знято інтер'єр храму здаля – з хорів. Неякісна
оптика розмиває контури. За таких умов будь-який яскравий предмет (а таких у
храмі завжди багато) може набути інших образів – приміром, фігури. Що й видно
на відео.
Я. Коверчук: – У Євангелії від Луки є епізод, який багато
в чому пояснює критерії чудес. До Христа прийшли учні Йоана Хрестителя, передавши
йому запитання пророка: «Ти є той, хто має прийти, – чи чекати нам іншого?» Що
відповів Господь? «Скажіть Йоану, що ви бачили і чули. Сліпі прозрівають,
кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають... І блаженний
є той, хто не спокуситься про Мене!» Ці слова дуже важливі. Чудеса від Бога
були, є і будуть. Сам Христос показав їх. Але дуже важливо – слід правильно
зрозуміти зміст чуда. Щоби не впасти у спокусу. Не забуваймо, що є чудеса й не
від Бога. Ще в часи апостолів був такий собі Симон Волхв. Власне кажучи,
чаклун. Його «колеги» є й сьогодні. Це ціла армія нинішніх знахарів, волхвів,
екстрасенсів, віщунів тощо.
– Бо в ті давні часи Церква лише зароджувалася. Просто
розповідати язичникам чи юдеям про Євангеліє було важко. Потрібні були
неймовірні, чудесні явища. І Господь посилав їх через апостолів. Тоді й віра
ширилася швидше. А в наш вік такої потреби вже немає. Мільйони людей вірять у Бога,
не вимагаючи при цьому чудес. Це як з деревом. Посадивши його в землю, ми
якийсь час поливаємо його. А надалі воно вже росте – і не потребує поливання.
Так і з вірою та чудесами. Кожен знак
на іконі, якісь обриси на стіні чи на склі першим зазвичай помічає настоятель
храму. Він зобов'язаний поставити до відома правлячого архиєрея. Якщо явище не
зникає або повторюються – скликають комісію зі священиків і науковців. Вона
намагається пояснити причину дивовижного явища. Коли наукових пояснень немає –
Церква визнає його чудом.
І. Білецький: – Ось якраз щодо цього явища у мене немає пояснення. Якби такий випадок був разовим, можна було б поміркувати про випадкове потрапляння мира на ікону на етапі її виготовлення. Мовляв, хтось пролив, а потім воно просочилося... Але якщо такі явища фіксують досить часто – тут я розводжу руками. Немає логічного пояснення.
Я. Коверчук: – Раціональний та скептичний розум завжди
шукає логічного пояснення непоясненному. Загалом, віруючим людям ніяких чудес
не потрібно. А такі дивовижні й непоясненні випадки Господь посилає передовсім
невіруючим чи скептикам – щоби навернути їх. Або принаймні зупинити в цій
шаленій круговерті життя і змусити задуматися про незбагненне і вічне...
