Нещодавно мешканці вулиці Данила Галицького та Василя Стефаника, що у Садгорі, влаштували пікет, аби привернути увагу влади до їхнього стану. Адже не тільки ці вулиці, а й прилеглі до них уже давно не відповідають жодним стандартам та перетворилися у майже непроїзні. Серед пікетувальників ми зустріли і знаного у місті фахівця, директора департаменту житлово-комунального господарства у 2011-2014 роках, Дмитра Сірмана. Ми попросили прокоментувати його свою участь у протестній акції, а також, з огляду на професійний досвід, оцінити загальний стан житлового-комунального господарства Чернівців.

– Акція протесту проходила у рамках закону. Вулицю ми не перекривали, поспілкувалися та ухвалили звернення до секретаря Чернівецької міської ради Василя Продана з вимогою у 10-денний термін продовжити ремонтні роботи, організувати щоденний полив вулиць. Приємно, що реакція була майже миттєвою, і  вже наступного дня комунальники приступили до ремонту дороги.

Приміром, ми намагаємося розвивати туризм, а у Садгорі немає жодної пристойної громадської вбиральні. Нехай це звучить банально, але хоча б одна вбиральня необхідна.  І це при тому, що у нас один з найбільш демократичних статутів міста і перед прийняттям бюджету проводять громадські слухання. Відповідне рішення слухання ухвалили, а чиновники два роки поспіль не вносять це питання на розгляд депутатів. Ну хіба це робота? Те ж саме і щодо кладовищ у Ленківцях,  на Жучці, на Рогізній. Люди фактично за свої кошти утримують їх у належному стані. А на Годилові працює спеціалізоване комунальне підприємство, яке вирішує всі питання. Або таке. Ми вже декілька років проводимо «Садигурську милю», приїздять олімпійські чемпіони, спортсмени зі всієї Буковини, вже два роки поспіль просимо відремонтувати  бігові доріжки, і хоча кошти виділені, до виконання робіт не приступили.  Є ще чимало нагальних потреб, і  ми постійно звертаємося, а депутати виділяють кошти. До того ж, люди завжди готові підтримати  будь-яке гарне починання: організаційно, фінансово, роботою. Проте ми не можемо подужати ремонти вулиць Галицького та Стефаника. Там вже були резонансні ДТП, бо порозкопували триметрові ями, які навіть не огородили. Від чиновників жодних дій не бачимо, хіба отримували листи, де директори департаментів перекладали відповідальність одне на одного. Такий стан речей справедливо обурює садгірчан. Та, схоже, крига скресла. Про результати говорити ще зарано, але з усього видно, що ремонт вулиці намагаються проводити якісно.

– У 2011-2014 роках місто мало значно скромніші фінансові ресурси для виконання робіт, проте їх виконували значно більше. Зараз у  нас на депозиті 300 мільйонів! Це як колись було у деяких «газдів»: діти голодні і не вбрані, але на «книжці» є гроші. Місто має низку проблем – медицина, освіта, житлово-комунальне господарство, інші галузі. Немає жодного змісту тримати їх на депозитах, бо навіть банківські відсотки не відшкодовують рівня інфляції – кошти треба  освоювати швидко та якісно.

– 5  років тому до нас приїздили люди зі Львова, Вінниці та Івано-Франківська, аби перейняти досвід, бо наша маршрутна сітка була визнана однією з найкращих в Україні. Так, схему руху потрібно було трохи коректувати, адже місто – живий організм, який розвивається і розбудовується. Те, що було зроблено на початку літа, нонсенс! Ніхто не подумав про людей, про їхні транспортні потреби. Просто хтось собі вирішив, що буде так – і все. Це неприпустимо.

– Нагадаю: у місті досі немає профільного заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства. Хоча найбільше залежить від першої особи. Коли місто очолював Віталій Михайлішин, він особисто вникав у всі процеси, просив підприємців про допомогу, залучав депутатів.  Якщо керівнику не цікаво, то це одразу ж позначається на ефективності роботи чиновників. Парадокс – депутати всіх фракцій хотіли виділити 100 мільйонів на дороги, і лише міський голова цього не хотів. А це інфраструктурне питання, яке для будь-якого міста має бути на першому місці.

– Починати треба з основних магістралей. На деякі об’єкти проведено конкурс, ресурси є. Необхідно негайно розпочинати роботи. Наступне: поки ще є час, якісно готуватися до зими. Найперше – підготовка до опалювального сезону.

– Зараз місто має значний фінансовий ресурс, але борги комунальних підприємств треба не лише покривати за рахунок бюджету, а й думати, яким чином покращити ситуацію. Раніше, коли ми виділяли на комунальне підприємство мільйон гривень, то вимагали від керівника прораховувати економічний ефект, надати чіткий план зменшення збитковості та продукувати додаткові послуги, аби заробляти гроші для підприємства. За останні п’ять років виділено сотні мільйонів, проте ситуація лише погіршується. Виходить, що працюють погано, але знають: якщо треба буде ще грошей, то депутати їх знову виділять, тож ніяких зусиль докладати не потрібно.  Це невірний шлях.

 

Чимало депутатів – успішні підприємці, дехто має певний досвід роботи у виконавчих органах місцевого самоврядування. Думаю, впораються. Найкраще для чернівчан те, що вони не мають права схибити. Треба напружено працювати щодня, аби показати громаді, що дострокове припинення повноважень міського голови – це зовсім не політичне рішення, як закидають опоненти, а зумовлено тим, що місто справді перебувало у критичному стані. Нова владна команда ще у стадії формування. Головне, щоби Василь Продан не пішов шляхом Олексія Каспрука. Олексій Павлович під час виборів декларував, що всі кадрові призначення відбуватимуться винятково через конкурси. Як воно було насправді, ми бачили… Ключові департаменти та стратегічні комунальні підприємства мають очолити фахівці. Незалежно від їхньої партійності, особистої відданості чи родинних стосунків. Сподіваюся, так і станеться. Також є надія, що й інші депутати зрозуміють, що немає змісту ворогувати – треба працювати для міста та його мешканців. Місто знає чимало прикладів, коли депутати різних політичних поглядів робили спільні, корисні для громади справи. Приміром, як облаштування тротуару на вулиці Ткачука, асфальтування  вулиці Підкови та військового містечка у Садгорі, закупівля сучасного діагностичного обладнання для міської лікарні № 4. І ще багато іншого було зроблено було без сварок і пафосу.