У нинішнього керівництва Чернівців немає політичної волі і бажання рятувати середмістя від руйнування. Таким особисто для мене є висновок «енного» на моїй професійній пам’яті "круглого столу”, де обговорювалося це питання. Бо коли справді щось хочуть зробити, то шукають шляхи вирішення проблеми, а не відмовки, чому цього не можна і навіть не потрібно робити. Так, дійшло вже навіть до цього!
 
Виявляється співфінансування ремонтних робіт з місцевого бюджету, яке з огляду на масштаб руйнування міста, насправді є суто символічним, на думку міського голови, це добра воля і милість пана по відношенню до городян. За логікою мера, приваблювати туристів старою архітектурою, приносити цим заробіток місту і бізнесу – це клопіт самих городян, а муніципалітет має лише дерибанити гроші. Дрімучість такої позиції настільки вражає, що ошелешує і відбирає мову.
 
Ніколи не розумів посадовців, які добровільно пнуться до влади, аби потім на високих посадах розводити руками, констатувати неможливість вирішення того чи іншого питання. Точнісінько так, як якісь пересічні громадяни. Для чого тоді вони взагалі потрібні, якщо не збираються робити неможливе?
 
Розумію тепер, чому у деяких розвинутих країнах городяни обирають мерами котів, собак або козлів. Користі від такого мера, як від цапа молока, але і його безпорадність коштує громаді значно дешевше. Навіть користь може бути: до міста, де мером був кіт, потягнулися тисячі туристів. Це позитивно вплинуло на бюджет. А там, дивись, і на ремонт фасадів назбирається...