Буковинцю випала роль довести, що ДНК є носієм генетичного коду Реклама
Ервін Чаргафф з Чернівців стояв біля витоків того, без чого зараз неможливо уявити медицину, генетику, криміналістику і навіть серіали. Біохімік, спеціалізувався з проблем хімічного складу і структури нуклеїнових кислот, згортання крові, вивчення ліпідів і ліпопротеїнів, метаболізму амінокислот. Фундатор досліджень гіпо- та гіперхромосомії. Довівши, що ДНК має видову специфічність, здійснив прорив у вивченні генетичного коду.
Нині тест ДНК – буденний аналіз. Буковинцю ж випала роль взагалі довести, що саме вона є носієм генетичного коду. А для цього повірити у власну гіпотезу про те, що ДНК таки має відношення до передачі інформації. Залишалося переконати в цьому світ.
Чаргафф же після років напружених дослідів на початку 1950-х довів: тетрануклеотидна теорія наскрізь хибна. Нуклеотиди є носіями генетичного коду. Його дослідження згодом стали базовими для розуміння видової специфічності, а відкриття увійшло в історію науки як "Правило Чаргаффа". Та структура загадкової ДНК все ще залишалася незрозумілою.
Та буковинець за своє відкриття Нобелівську премію не отримав. Над "проблемою тисячоліття" ламали молекулярні списи й інші вчені. У першу чергу варто згадати британця Френсіса Кріка, американця Джеймса Ватсона, британців Моріса Вілкінса і Розалінд Френклін та американця Лайнуса Полінга.
Але сталося так, що "Еврика!" вигукнули двоє перших, ввівши до хору третього, за що отримали Нобелівські премії (1962). Американець згодом хоч і став лауреатом двох Нобелівських премій, але за інші досягнення. А от Ервіну Чаргаффу і біофізику та рентгенографу Розалінд Френклін не пощастило. Про це пише Інтернет-видання "Йод.Медіа".
