Сьогодні Чернівці святкують 612-річницю від дня першої писемної згадки про місто
Віталій Михайлішин на своїй фейсбук-сторінці привітав Чернівці та містян зі святом. Він переконаний, що усі складнощі можна подолати, якщо згуртувати навколо однодумців, і що підтримуючи один одного, ми можемо відродити наше місто.
Цього
сонячного ранку маю велике бажання сказати кілька щирих слів про любов. Любов
до Міста, моїх рідних Чернівців.
Перші спогади про місто – це наша невеличка квартира на Шолом-Алейхема, дорога до дитячого садочка на Маяковського, куди мене веде мама і її завод «Металіст» навпроти мого садка.
Це рідна 14 - а школа – сюди я пішов, тому що родина переїхала на Руську, 3. На спортмайданчику школи ми годинами грали у футбол, підтягувались на турніках. А взимку каталися на чому прийдеться – санчатах, шкільних портфелях, пакетах…Це улюблена Турецька площа, де ганяли на велосипедах і самокатах, по вихідних інколи їли морозиво у кафе «Холодок». Це фонтанчик на будинку-кораблі, пробігаючи повз який ми нашвидкоруч робили декілька ковтків – і неслися далі.
З цими Чернівцями родом із дитинства розлучатися не хочеться. І тому зараз я із величезним задоволенням облаштовую спортмайданчик біля 14 - ї школи, де у дитинстві годинами ганяв з друзями у футбол. А коли виконував обов’язки мера, відновив той неймовірно класний фонтанчик на будинку-кораблі.
Я люблю своє місто.
І сьогодні хочу побажати кожному чернівчанину, де б він не був, що його дім тут. Так, він не такий комфортний, яким був колись - потрібні якісні дороги, проїзди, нові мережі, інфраструктура. Потрібне все те, що робить місто зручним для своїх та привабливим для гостей.
Зрештою, цей день народження ми святкуємо в умовах епідемії - без гучних гулянь, з тривогою у душі.
Однак усі складнощі можна подолати, якщо згуртувати навколо однодумців. Підтримуючи один одного, ми можемо відродити наше місто.
Пишайтеся рідними Чернівцями! Не дивлячись ні на що.
Кожного дня відчувайте, що не тільки ви живете тут , але й Місто живе у ваших серцях. Адже ми належимо до унікальної спільноти, я би навіть сказав окремої нації «чернівецьких». Ми, «чернівецькі», по-перше, відрізняємось від усіх. І, по-друге, ми є скрізь.
І на завершення додам, наші рідні Чернівці вже стали взірцем для європейців. Мені неодноразово розповідали, що в Австрії саме на прикладі Чернівців вивчають, як можуть мирно уживатися поруч представники стількох народів, культур, конфесій. Давайте спільними зусиллями робити все, щоб Чернівці і надалі були прикладом для Європи і звісно України.
Зі святом! З Днем народження, моє місто!
Перші спогади про місто – це наша невеличка квартира на Шолом-Алейхема, дорога до дитячого садочка на Маяковського, куди мене веде мама і її завод «Металіст» навпроти мого садка.
Це рідна 14 - а школа – сюди я пішов, тому що родина переїхала на Руську, 3. На спортмайданчику школи ми годинами грали у футбол, підтягувались на турніках. А взимку каталися на чому прийдеться – санчатах, шкільних портфелях, пакетах…Це улюблена Турецька площа, де ганяли на велосипедах і самокатах, по вихідних інколи їли морозиво у кафе «Холодок». Це фонтанчик на будинку-кораблі, пробігаючи повз який ми нашвидкоруч робили декілька ковтків – і неслися далі.
З цими Чернівцями родом із дитинства розлучатися не хочеться. І тому зараз я із величезним задоволенням облаштовую спортмайданчик біля 14 - ї школи, де у дитинстві годинами ганяв з друзями у футбол. А коли виконував обов’язки мера, відновив той неймовірно класний фонтанчик на будинку-кораблі.
Я люблю своє місто.
І сьогодні хочу побажати кожному чернівчанину, де б він не був, що його дім тут. Так, він не такий комфортний, яким був колись - потрібні якісні дороги, проїзди, нові мережі, інфраструктура. Потрібне все те, що робить місто зручним для своїх та привабливим для гостей.
Зрештою, цей день народження ми святкуємо в умовах епідемії - без гучних гулянь, з тривогою у душі.
Однак усі складнощі можна подолати, якщо згуртувати навколо однодумців. Підтримуючи один одного, ми можемо відродити наше місто.
Пишайтеся рідними Чернівцями! Не дивлячись ні на що.
Кожного дня відчувайте, що не тільки ви живете тут , але й Місто живе у ваших серцях. Адже ми належимо до унікальної спільноти, я би навіть сказав окремої нації «чернівецьких». Ми, «чернівецькі», по-перше, відрізняємось від усіх. І, по-друге, ми є скрізь.
І на завершення додам, наші рідні Чернівці вже стали взірцем для європейців. Мені неодноразово розповідали, що в Австрії саме на прикладі Чернівців вивчають, як можуть мирно уживатися поруч представники стількох народів, культур, конфесій. Давайте спільними зусиллями робити все, щоб Чернівці і надалі були прикладом для Європи і звісно України.
Зі святом! З Днем народження, моє місто!
