Рівно рік тому з самого ранку команда Володимира Зеленського активно готувалася до переговорів у Парижі. Це був історичний̆ день. 9 грудня 2019 року в Єлисейському Палаці лідери країн «нормандської четвірки» сіли за стіл переговорів, які до цього були заблоковані три роки. Про це повідомляє Чернівецька ОДА.

Це був теплий зимовий паризький день. Сотні журналістів з різних країн – України, Європи, Росії – стояли у довжелезних чергах, аби мати змогу потрапити на пресконференцію за підсумками переговорів. Добре пам’ятаю, як пресслужба Єлисейського Палацу була приголомшена величезною кількістю преси, особливо від України – понад 70 журналістів. Пам’ятаю, як губилися списки і ми допомагали їх шукати.

Ми були першими, хто зайшов до кімнати, де були переговори, після нас – російська делегація. Пам’ятаю все до найдрібніших деталей, ніби це було вчора, а особливо – відчуття, коли опиняєшся біля чотирьох лідерів, від успішності переговорів яких залежить доля твоєї країни. Пам’ятаю нервову напруженість, коли вони сідали за круглий стіл, кожну емоцію, рух, за яким спостерігали не лише ми, затамувавши подих, але й пів світу.   

У кожної делегації та лідера була сильна позиція, але в одному вони були єдині – у ретельній увазі до Президента України Володимира Зеленського щоразу, коли він говорив. Щиро, від серця, з болем за свою країну, в якій іде війна і чи не щодня гинуть українці. 

Як тільки він бачив, що якась важлива позиція може загубитися у бюрократичній тяганині чи відірвана від справжньої ситуації, він брав слово і щоразу повторював «Давайте ще раз…». Це «давайте ще раз» звучало знову і знову, наполегливо і дипломатично. Володимир Зеленський переносив стіл переговорів просто на Донбас, туди, де свистіли кулі, де підривалися люди, де майоріли порожнечею покинуті житлові будинки, зрешечені обстрілами. Він малював навколо емоції українців – і заплаканих матерів, і переляканих пропагандою, і тих, хто піднімав прапори свободи на мітингах у центрі Києва. І наполягав бути реалістичними. Адже жоден документ не можна імплементувати доти, доки він не буде прийнятий народом. Витримка, терпіння, психологічна готовність і блискуче розуміння деталей на місці подій.  

Завдяки цьому було змінено три позиції в Комюніке на користь України. Це була не лише перемога Володимира Зеленського, це була перемога всієї України.

 

Загалом, за рік Україна виконала всі умови, що були передбачені зустріччю у Нормандському форматі від 9 грудня 2019 року. Чи можна було зробити більше та швидше – безумовно, якби ситуація залежала виключно від української сторони. Проте, попри чутки, які були в ЗМІ щодо того, що Росія відмовляється від участі в Нормандському форматі, 7 грудня під час телефонної розмови Президента Росії Владіміра Путіна та канцлера Німеччини Ангели Меркель Росія підтвердила готовність продовжувати роботу в «Нормандському форматі».

 

Великою адвокатесою України у воєнних переговорах є Ангела Мекель, найвпливовіша жінка в політиці, модератором миру став Еммануель Макрон, який бачить в нинішній Україні надійного друга, а надто великою силою є щирість Президента України. Володимир Зеленський і його команда не здасться у своїх прагненнях завершити війну на Донбасі. Більше інформації тут.

 

Юлія Мендель, прессекретарка Президента України