Цього тижня в Україні відзначають День місцевого самоврядування. Сильна країна неможлива без потужного місцевого самоврядування.
Реформу децентралізації, за якою передбачається передача влади на місцях саме до органів місцевого самоврядування, за оцінками і українських та міжнародних експертів вважають однією з найуспішніших за всю історію незалежності України.
Проте замість завершення реформи центральна влада гальмує процес, а деякі ініціативи влади навіть призводять до певного відкату реформи децентралізації за рахунок посилення тиску на органи місцевого самоврядування.
Саме завершення реформи децентралізації – це той шлях, який задекларувала влада, а на практиці намагається зберегти вплив на місцеве самоврядування та посилити централізацію.
Представники влади намагаються просувати окремі законодавчі ініціативи, спрямовані на зміну балансу повноважень між органами місцевого самоврядування і органами державної влади. Зокрема законопроєкти «Про місто Київ – столицю України» (2143-3) та «Про місцеві державні адміністрації» (4298). Дані законопроєкти є важливими з огляду на те, що переформатовують роботу місцевої влади.
Критично наростає неузгодженість перерозподілу повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
При цьому відсутній єдиний державний орган, що координує процес завершення децентралізації та проведення подальшого реформування місцевого самоврядування.
Натомість Банкова створила Конгрес місцевих та регіональних влад на противагу Асоціації міст України (яку очолює Віталій Кличко), яка має власну думку та дійсно відстоює спільні інтереси місцевого самоврядування в Україні.
Дороговказом в реформі децентралізації в Україні є Європейська хартія місцевого самоврядування (набула чинності в Україні 1 січня 1998 року), де головним є принцип субсидіарності – вирішення конкретних проблем на найближчому до повсякденних потреб людей щаблі влади.
Але спостерігається парадокс, що влада продовжує навантажувати місцеву владу обов’язками, але при цьому забирає чи не додає до місцевих бюджетів грошей:
- вже котрий рік не компенсує місцевій владі мільярдні борги за перевезення в комунальному транспорті пільгових категорій громадян;
-у Держбюджеті-2021 влада вдвічі скоротила (на 4,86 млрд грн) фінансування Державного фонду регіонального розвитку та скоротила освітню субвенцію місцевим бюджетам на 2,3 млрд грн;
-зараз відбувається передача майна від райрад до тергромад без компенсації мільярдних фінансових ресурсів на їх ремонт чи утримання.
До того ж, ще до ухвалення змін до Конституції пропрезидентська фракція активно проштовхує нові редакції законів про столицю та місцеві державні адміністрації. Дані проєкти суттєво обмежують повноваження органів місцевого самоврядування на користь центральної влади.
Рада Європа оприлюднила негативний висновок на законопроєкт про столицю. Зокрема у висновках Рада Європи рекомендує скоротити надмірне втручання держадміністрації у діяльність органів місцевого самоврядування.
Також зазначається, що навіть доопрацьований законопроєкт не містить усіх положень, які мають забезпечити відповідність Європейській хартії місцевого самоврядування, зокрема щодо механізму адміністративного нагляду.
Лідер "УДАРу” Віталій Кличко надіслав текст законопроєкту про столицю до Венеційської комісії та нещодавно отримав відповідь з 20-ма сторінками зауважень до законопроєкту.
Так само критиці з боку Ради Європи був підданий законопроєкт про місцеві державні адміністрації. Основним предметом різкої критики європейських експертів стало те, що положення законопроєкту суперечать нинішній Конституції України та в ньому простежується бажання Президента «контролювати» місцеві державні адміністрації, що є небезпечним прецедентом, який може призвести до узурпації влади в Україні.
Спроба нардепів проштовхнути недосконалий законопроєкт про столицю є небезпечним прецедентом узаконення центральною владою політичного тиску на місцеву владу, і не лише у Києві.
Потрібно, щоб закони, які змінюють принципи функціонування місцевої влади приймалися після внесення необхідних змін до Конституції України. Важливо, щоб ключові зміни до Конституції України та законодавства, що стосується принципу організації місцевої влади, не приймалися в логіці ситуативної політичної доцільності.
Віталій Кличко виступив з ініціативою звернення до парламенту щодо ухвалення нового закону про діяльність органів самоорганізації населення (ОСН). Він відзначив, що ОСН це – представницькі органи, які створюють мешканці міста для вирішення окремих питань місцевого значення.
Це будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, районів у містах. ОСН співпрацюють із багатьма установами та організаціями задля вирішення місцевих питань. Та дають можливість усім охочим брати участь у громадському житті міста.
Сьогодні в умовах наступу, який відбувається на місцеве самоврядування, права та повноваження органів самоорганізації населення дуже важливі. Бо це – інструмент місцевої демократії.
Таким чином "УДАР Віталія Кличка” звертає увагу на принципові моменти, які дозволять забезпечити розвиток місцевого самоврядування в країні:
центральній владі варто відмовитися від подальшої політизації у питанні та вийти на конструктивний діалог між усіма політичними силами і представниками громад країни
внесення узгоджених з представниками місцевої влади змін до Конституції України, що дозволить завершити реформу децентралізації;
розробка та ухвалення на основі оновленої Конституції законів про столицю та місцеві адміністрації. Верховна Рада має відхилити незбалансовані та неконституційні законопроєкти про столицю (2143-3) та про місцеві державні адміністрації (4298), що загрожують руйнуванням місцевого самоврядування в Україні.
ухвалення закону про діяльність органів самоорганізації населення (ОСН);
збільшення до 80% частки ПДФО, яка залишається в місцевих бюджетах всіх без винятку міст України.
Всі рішення в державі повинні ухвалюватися з огляду на те, як вони покращують становище окремої людини, окремої громади, а потім і країни загалом.
Місцеве самоврядування України має реалізовуватися в інтересах всіх українців, а не бути втіленням окремого бачення центральної влади.
