Минулої п'ятниці у Пентагоні пройшов брифінг міністра оборони США Ллойда Остіна та Голови Об'єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі.

Як часто буває, журналісти схопили найбільш різкі та емоційні оцінки ситуації навколо України, але не звернули увагу на такий принципово важливий момент, який прозвучав у виступі Марка Міллі перед журналістами: «Україна має право бути незалежною і вона є незалежною країною з 1991 року. Росія у 1994 році підписала Будапештський меморандум зі США та Великобританією, який гарантував територіальну цілісність та суверенітет України».

На думку політолога Андрія Золотарьова, показовою є сама згадка Будапештського меморандуму. Причому саме як гарантій, а не декларації намірів чи запевнень, на чому завжди наголошували американські політики та дипломати. Навряд чи це було помилкою чи застереженням.

По-перше, у Марка Міллі фундаментальна освіта з політології та міжнародних відносин у Прінстонському та Колумбійському університетах.

По-друге, брифінг був спільний і міністр оборони не став поправляти чи смикати голову комітету начальників штабів.

Виходить, таки права була Юлія Тимошенко, коли критикував Мінські угоди, говорячи про те, що це пастка для України, наполягаючи на тому, щоб стратегія відновлення територіальної цілісності та суверенітету ґрунтувалася саме на Будапештському меморандумі. Навколо останнього у нас встигла сформуватися ціла міфологія. Мовляв, це лише меморандум, у ньому немає гарантій тощо.

Звичайно, договір вагоміший за меморандум, однак у міжнародному праві назва договірного документа не відіграє жодного значення для його юридичної сили. Меморандум — це також міжнародно-правовий документ, із цим ніхто не сперечатиметься. Далі дивіться статтю 7 Віденської конвенції про право договорів. Дійсно американці наполягли, щоб англійською мовою слово гарантія перекладалося, як assurance, а не як guaranty. Проте меморандум було складено трьома мовами і всі мають однакову юридичну силу. В російському та в українському тексті використали слово «гарантія». Неспроможні й посилання на те, що спроба спертися на Будапештський меморандум не зустріла б підтримки країн, які його підписали. У 2014 році Британія в ООН запропонувала розпочати термінові консультації саме у форматі Будапешта. На жаль, ця ініціатива не знайшла розвитку. Чому політичне керівництво України упустило цю можливість - інше питання. Мінські угоди забезпечили завершення активної фази конфлікту на Донбасі, але й загнали країну в ситуацію «ні миру, ні війни», яка останніми роками не призвела ні до чого, крім загибелі людей. І нинішня ескалація, шантаж війною з боку Росії – це прямий наслідок цих домовленостей, сподіваючись, що Захід продавить їх виконання Києвом. Тому саме зараз той момент, коли варто повернутися до того, що пропонувала Юлія Тимошенко. Будапештський меморандум 1994 року про гарантії України за відмову від ядерної зброї можна використовувати як основу для початку консультацій зі сторонами-підписантами, а також створення нового майданчика для підтримки України. Будапештський меморандум може стати тією точкою опори, спираючись на яку, Україна вийде з цієї мінської пастки та забезпечить вхід у нову геополітичну реальність.