Це ще одна точка зовнішнього впливу на стан нашої обороноздатності й економіки загалом. За результатами 2020 року РФ та Білорусі покривали 60% споживання дизелю в Україні, 40% бензину.

А разом із Казахстаном покривали 67% споживання зрідженого автогазу. За оперативними даними поставки із РФ дещо знизились у 2021 році – відбувалась часткова переорієнтація на імпорт зі сторони ЄС. В середньому країна спожива 7,4 млн т дизелю, 2,2 млн т бензинів та 2 млн т автогазу.

Але від початку 2022 року Білорусь обмежила постачання через свою територію до України пального з Литви (у 2021 році на імпорт із Литви припало 9% постачання дизпального (690 тис. тонн), 11% бензину (265 тис. тонн) та 16% ринку авіагасу (57 тис. тонн)). Це вже призвело до зростання постачання пального на український ринок з Білорусі.

Відсутність диверсифікації постачання стратегічно важливого дизельного пального є загрозливою тенденцією. При цьому Україна залежить від постачання палива з країни, режим президента якого українська влада не визнає вже понад рік після нечесних президентських виборів в Білорусі.

Нещодавно О. Лукашенко в ефірі російського телеканалу прямо заявив про те, що в разі військового загострення на кордонах Білорусь припинить постачати паливо Україні, що «не могли заправлятися українські танки». Тому безперебійне забезпечення дизельного пального для потреб Збройних Сил України під час загострення ситуації на кордонах з Росією може стати критичним.

Ця ситуація є не менш загрозливою перед початком весняних польових робіт.

Дефіцит може стати критичним для забезпечення пальним Укрзалізниці, яка є одним з найбільшим споживачем дизеля в країні. Це може спровокувати колапс залізничних перевезень в країні.

Криза в Держрезерві стала постійною. В його структурі є 5 регіональних майданчиків зі зберігання пального, але їхня діяльність є непрозорою та неефективною.

Водночас створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів також є однією з євроінтеграційних вимог до України. Директива Ради ЄС 2009/119/ЄС зобов’язує підтримувати мінімальний рівень резервів сирої нафти та нафтопродуктів.

За оцінками експертів, зараз в Україні недозавантажений провідний НПЗ країни – Кременчуцький. Минулого року підприємство переробило близько 3 млн тонн нафти, а за проектною потужністю може переробляти до 7 млн тонн. Також потенціал зростання переробки є у Шебелинського ГПЗ («Нафтогаз»).

Загалом переробка додаткових 3-4 млн тонн нафти, дозволить зменшити імпорт дизпального приблизно на 1,3 млн тонн, а необхідність імпорту бензину взагалі може зникнути, тобто ми зможемо його замістити виключно українським продуктом.

Разом з тим, Україна має потенціал стати лідером в Європі з виробництва біоетанолу та біодизелю. Для цього необхідно впроваджувати програми збільшення використання таких альтернативних видів палива:

Країни, які досягли успіху в політиці використання біопалива, зазвичай діяли методом «батога і пряника». З одного боку, вони запровадили обов’язкові квоти на вміст біоетанолу чи біодизелю в пальному, а з іншого – надали податкові пільги та субсидовані кредити виробникам біопалива та авто, які можуть працювати на «розбавленому» пальному.

Переорієнтація частини ринку сільськогосподарських товарів на промисловий сектор викликала зростання цін на продукти харчування. Тому для України перспективним є виробництво пального з біомаси, яка не заміщує собою продовольства (відходи агровиробництва, солома, водорості, опале листя тощо).

Застосування стимулів, що позитивно вплинуть на використання біоетанолу в Україні: зниження акцизів на альтернативне пальне, субсидовані кредити чи гарантії за кредитами на переобладнання АЗС для продажу, зберігання та контролю якості нових видів пального, допомога споживачам у переобладнанні транспортних засобів тощо.

Представниця «УДАРу» Оксана Продан зазначає, що в економічній програмі політичної партії «УДАР Віталія Кличка» визначені необхідні термінові антикризові кроки.