Документ рукописний, автор його послуговується староукраїнською канцелярською мовою з елементами місцевого діалекту Реклама
Першій письмовій згадці про Буковину – 630 років.
Така назва краю з’являється в одній з ранніх молдавських грамот, яких з другої половини XIV століття збереглося дуже мало. Зокрема, мова йде про акт, виданий воєводою Романом Мушатом «слузє нашєму Иванышю витязю за єго вєрную службу» 30 березня 1392 року.
Документ рукописний, автор його послуговується староукраїнською канцелярською мовою з елементами місцевого діалекту.
Згідно цього акту, витязь Іваниш одержав від молдавського воєводи три села на річці Сирет, які називалися «Чюрсачвъцы и Владимировъци и Букуровци». У грамоті подається детальний опис хотаря, тобто межі, тих сіл.
Зокрема, сказано, що вона перетинала річку і прямувала повз різні кургани та джерела «простє у Буковину…, а отоля по краи Буковины горє до шеръбовьского хотаря…». Далі межа знову перетинала Сирет і піднімалась на гору «до вєликої Буковины кдє вышєлъ путь оть Добрыновць на конєц поля, а отоля по краи буковины дєломъ доловъ до валу».
Таким чином, у грамоті воєводи Романа Мушата згадані дві Буковини на берегах Сирету, причому одна з них позначена як «велика Буковина».
Нині фахівці сходяться на тому, що згадані в означеному рукописному документі села розташовувалися в колишньому повіті Дорохой. Пізніше, в ХІХ столітті, цей повіт межував з австрійською Буковиною.
І хоча, згідно цього акту, названа територія, густо вкрита буковим лісом, фіксується дещо східніше, сам факт першої згадки цього топоніму, який згодом поширюється на увесь край між Сиретом та Дністром, наразі, залишається беззаперечним.
Історичну довідку підготували фахівці Чернівецького обласного краєзнавчого музею.
Про це пише Чернівецька державна адміністрація.
