Постановник вистави вважає своїх глядачів неосвіченими, викинувши з оригінального тексту всі "незрозумілі" натяки та згадки Реклама
У Чернівецькому драматичному театрі імені Ольги Кобилянської відбулась нова вистава «Двійник за контрактом» у постановці В.Сікорського ("Дабл-дабл" Еріка Еліса і Роджера Рііса). Проте глядачі вважають нову виставу затягнутою та нудною.
Про це пише чернівецька журналістка Маріанна Антонюк.
"Щоразу обіцяю собі більш нікого з рідних і близьких не катувати нашим театром… І щоразу хтось таки потерпає від мого contra spem spero… Цього разу я повелася на «Дабл-дабл» Еріка Еліса і Роджера Рііса (чи то пак, «Двійника за контрактом» у постановці В.Сікорського на чернівецькій сцені). Та й як не повестися – таж п’єса мала великий успіх у Великій же Британії, перекладена 16-ма мовами і отримувала блискучі рецензії від найвпливовіших критиків у європах та америках", - переконує журналістка!
Зі слів Маріанни, текст п'єси перекладений невдало, адже в театрі перекладають не з мови оригіналу - англійської, а з тексту посередника - російської.
"Звісно, мене мало би насторожити саме прізвище режисера-постановника. Бо ні спотворена ним поема О.Олеся «Ніч на полонині», поставлена в Чернівцях, ні галаслива, балаганна і нечленороздільна «Конотопська відьма» у Львові (це з нещодавнього) ні на що добре не налаштовували. Також мали би закрастися сумніви, зважаючи на англомовність оригінальної п’єси і відсутність у нашому театрі посади перекладача з англійської, через що тут перекладають не з першоджерела, а з російського тексту-посередника… Але ніщо не зупинить мій порив до мистецтва, час якого настав", - пише журналістка.
Як зауважує Маріанна, глядачі стомилися від затягнутих пауз та метушні на сцені.
"Та не так сталося, як гадалося. Моя відверта, але чемна співмучениця, знуджена першою дією, лише стримано зауважила, що всю ту метушню на сцені, яку глядачам впарювали 40 хвилин, можна було вмістити у 5. І приготувалася нудитися стільки ж. Та нас врятувала (звісно, якщо був би вибір, то краще б ми мучились) повітряна тривога…
Я також не була в захваті від беззмістовної біганини на сцені (Боже, пошли їм у трупу хоч якогось фахівця із пластики, у цій же п’єсі стільки зав’язано саме на пластиці!) І від невиправданих затягнутих дооооооооовгих пауз як у турецьких серіалах, коли герої щось кажуть, а потім багатозначно і тупо дивляться одне на одного. Та і загалом від вибору п’єси я була не в захваті…аж поки її не прочитала", - наголосила авторка.
Я також не була в захваті від беззмістовної біганини на сцені (Боже, пошли їм у трупу хоч якогось фахівця із пластики, у цій же п’єсі стільки зав’язано саме на пластиці!) І від невиправданих затягнутих дооооооооовгих пауз як у турецьких серіалах, коли герої щось кажуть, а потім багатозначно і тупо дивляться одне на одного. Та і загалом від вибору п’єси я була не в захваті…аж поки її не прочитала", - наголосила авторка.
Після перегляду тільки першого акту вистави, Маріанна прочитала оригінальний текст п'єси і була шокована віртуозністю авторів Еріка Еліса і Роджера Рііса, оригінальний текст містить багато натяків та згадок авторів і діячів культури, які і роблять п'єсу цікавою.
Журналістка вважає, що постановник Вадим Сікорський пошматував текст, адже впевнений, що «глядач не зрозуміє» - ні перегуків з класикою, ні прізвищ театральних діячів, ні мовної дотепної гри.
"О музи, за що??? За що так шматувати тексти, які приносять успіх на світових сценах??? Навіщо скорочувати діалоги до голого сюжету, який з такими купюрами стає нелогічним, непояснюваним, і взагалі «текстом, по-дибільному написаним»?? Де поділися алюзії з ремінісценціями, до яких відсилають нас автори, де Бернард Шоу, прізвище якого недарма промовляють герої, адже за аналогією з його твором Філліпа перевтілювалася в Пігмаліона і ліпила з безхатька свого «прекрасного джентльмена»? Де в перекладі (з англійської, звісно ж ) тонкі переходи з шотландської на чисту англійську (що за бажання можна було дотепно обіграти стрибками з літературної української у багатство буковинського діалекту або, щоб було зрозуміло ширшому колові глядачів – у не менше розмаїття суржику!) Де Шекспір, якого цитує герой? Де Станіславський, про якого він також згадує? Де зрештою історія цього безхатька, яку він розповідає героїні? Він же, окрім іншого, згадує, як грав у шкільному театрі! Там стільки присвячено саме театрові – навіщо це все викинули? Щоб зробити довшими бездарні паузи?
Пояснити це урізання тексту можна хіба що уявленням режисера про глядача. Мабуть, постановник упевнений, що «глядач не зрозуміє» - ні перегуків з класикою, ні прізвищ театральних діячів, ні мовної дотепної гри", - йдеться у дописі.
Пояснити це урізання тексту можна хіба що уявленням режисера про глядача. Мабуть, постановник упевнений, що «глядач не зрозуміє» - ні перегуків з класикою, ні прізвищ театральних діячів, ні мовної дотепної гри", - йдеться у дописі.
Журналістка переконана, що таким упередженим ставленням до своїх глядачів, режисер-постановник ображає поціновувачів та відвідувачів театру.
"Чесно кажучи, насправді це ображає. Для кого ж тоді працюєте – для тупого і неосвіченого глядача? То не мучте себе, не займайте місце тих, у кого глядачі не такі неосвічені.
Не сумніваюся, що чернівецька публіка аплодувала стоячи)
PS Є ще одне припущення, чому знущаються над текстом. Щоб змінити до невпізнаваності і не платити за авторські права ще живим авторам?
PPS Декорації були лаконічними і, можливо, майже відповідали авторському замислу. Хоча, це не точно.", - підсумовує авторка допису.
Не сумніваюся, що чернівецька публіка аплодувала стоячи)
PS Є ще одне припущення, чому знущаються над текстом. Щоб змінити до невпізнаваності і не платити за авторські права ще живим авторам?
PPS Декорації були лаконічними і, можливо, майже відповідали авторському замислу. Хоча, це не точно.", - підсумовує авторка допису.
